Плагіоклази

ПЛАГІОКЛА́ЗИ (від грец. πλάγιος — скісний і κλάσις — розщеплення) — група породоутворювальних мінералів-алюмосилікатів, натрієво-кальцієві польові шпати, що утворюють безперервний ізоморфний ряд альбіту Na(AlSi₃O₈) — анортиту Сa(Al₂Si₂O₈). Порівняно з ін. польовими шпатами, вони мають менший кут між площинами спайності (близько 86^o). Сингонія триклінна. Габітус таблитчастий, таблитчасто-призматичний. Білого або сірого кольору, рідко червоно-коричневі, деякі П. мають кольори різних відтінків від синього до синьо-зеленого, жовтого, червоного та коричневого. Причиною іризації П. є їх двохфазна (перистеритова) будова кристалів, що спричинює інтерференцію світла. У шліфах П. безбарвні. Мають низькі показники заломлення. Спайність досконала та проявляється у вигляді тонких тріщин в одному чи двох напрямках. Часто утворюються кристали із зональною будовою. Густина 2,62 (альбіт)–2,76 (анортит). Твердість 6,0–6,5. Блиск скляний. Крихкі. Майже завжди П. утворюють полісинтетичні двійники — зростки багатьох індивідів за певними законами — альбітовим і перикліновим. Трапляються прості двійники карлсбадського, бавенського та манебахського типів. Залежно від процентного вмісту анортиту, П. ізоморфного ряду позначають відповідним номером. Виділяють: An_0–10 — альбіт, An_10–30 — олігоклаз, An_30–50 — андезин, An_50–70 — лабрадор, An_70–90 — бітовніт, An_90–100 — анортит. За вмістом силіцію, П. поділяють на 3 групи: кислі (№ 0–30), середні (№ 30–60) та основні (№ 60–100). П. — найпоширеніші мінерали земної кори. Вони у значних кількостях є в магматичних породах. Лабрадор і бітовніт характерні для основних магматичних порід (габроїди, анортозити), андезин — для середніх (андезити, діорити), олігоклаз і альбіт — для кислих і лужних (граніти, гранодіорити, монцоніти). У метаморфічних породах — сланцях і ґнейсах — П. представлений олігоклазом, альбітом і андезином. П. поширені в Україні на Українському щиті (Коростенському плутоні: Володарськ-Волинський і Чоповицький лабрадоритові масиви; Корсунь-Новомиргородському плутоні, Городищенському, Смілянському, Межиріцькому, Олександрівському та інших масивах), у Дніпровсько-Донецькій западині, Донбасі, Криму, Карпатах. Деякі різновиди П. використовують як виробне або коштовне каміння. Лабрадор, що іризує, — красивий виробний та ювелірний камінь. Лабрадорити є цінним оздоблювальним матеріалом. Олігоклаз і альбіт використовують у виробництві кераміки.

Рекомендована література

1. Крамаренко Н. К. О генезисе иризирующих двухфазных фенокристаллов лабрадора в габброидах Волыни // Вопросы геохимии, минералогии, петрологии и рудообразования. К., 1974;
   Google Scholar Internet
2. Личак И. Л. Петрология Коростенского плутона. К., 1983;
   Google Scholar Internet
3. Берри Л., Мейсон Б., Дитрих Р. Минералогия: Теоретические основы. Диагностические таблицы / Пер. с англ. Москва, 1987;
   Google Scholar Internet
4. Матковський О., Павлишин В., Сливко Є. Основи мінералогії України. Л., 2009.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю