Платина самородна

ПЛА́ТИНА САМОРО́ДНА — мінерал з групи самородних елементів (Pt). Перший опис привезеної конкі­стадорами із Колумбії до Іспанії П. с. зʼявився 1748. П. с. — природний твердий роз­чин, що містить більше 50 % Pt. У П. с. наявні декілька основних металів (пере­важно залізо) і значна кількість домішок. Первин­на назва мінералу — поліксен (12—28 % Fe). Різновиди: фер­оплатина (2—12 % Fe), іридистаплатина (10—38 % Ir), паладиста платина (19—40 % Pd), паладиста стан­оплатина (16—23 % Sn, 17,2—20,9 % Pd). Вміст домішок залежно від різновидів: 14,3 % Ni, до12,9 % Pd, 12,9 % Cu, 7,5 % Ir, 5,8 % Rh, 3 % Au і 3 % Bi. Існують інші різновиди П. с. й інтерметалічні сполуки: ізофер­оплатина (Pt3Fe), тетрафер­оплатина (Pt, Fe) та ін. Кри­сталізується пере­важно в кубічній сингонії. Утворює кри­стали октаедричного, кубічного габітусу, листочки, луски, пластинки, дендрити. У роз­сипах заокруглені, пористі агрегати. Колір сталево-сірий, блиск металевий. Густина 14—19. Твердість 4—4,5. Злам нерівний. Чиста П. с. немагнітна, однак її різновиди (поліксен і тетрафер­оплатина) — магнітні. Окремі кислоти на П. с. не діють. Трапляється у роз­шарованих інтрузивних масивах основного-ультраосновного складу: Бушвельд (Пів­ден­но-Африканська Республіка), Велика Дайка (Зімбабве), Норильськ (РФ), Садбері (Канада), Стіл­луотер (США). У масиві Кондер (Хабаровський край, РФ) зна­йдено кубічні кри­стали П. с. роз­міром до 2 см. У роз­сипах П. с. поширена на Уралі, Камчатці, Ал­дані (усі — РФ), Алясці (США), в Канаді, Колумбії. Уральські самородки бувають до 10 кг. В Україні ві­домі окремі знахідки високо­пробної П. с. у пробах жорствʼяної кори вивітрюва­н­ня у Чемерпільській та Бакшинській структурах (Середнє Побуж­жя). Раніше П. с. фіксували в зоні зчленува­н­ня Донбасу з Приазовським кри­сталічним масивом.