Платина самородна

Визначення і загальна характеристика

ПЛА́ТИНА САМОРО́ДНА  — мінерал з групи самородних елементів (Pt). Перший опис привезеної конкістадорами із Колумбії до Іспанії П. с. з’явився 1748. П. с. — природний твердий розчин, що містить більше 50 % Pt. У П. с. наявні декілька основних металів (переважно залізо) і значна кількість домішок. Первинна назва мінералу — поліксен (12–28 % Fe). Різновиди: фероплатина (2–12 % Fe), іридистаплатина (10–38 % Ir), паладиста платина (19–40 % Pd), паладиста станоплатина (16–23 % Sn, 17,2–20,9 % Pd). Вміст домішок залежно від різновидів: 14,3 % Ni, до12,9 % Pd, 12,9 % Cu, 7,5 % Ir, 5,8 % Rh, 3 % Au і 3 % Bi. Існують інші різновиди П. с. й інтерметалічні сполуки: ізофероплатина (Pt3Fe), тетрафероплатина (Pt, Fe) та ін. Кристалізується переважно в кубічній сингонії. Утворює кристали октаедричного, кубічного габітусу, листочки, луски, пластинки, дендрити. У розсипах заокруглені, пористі агрегати. Колір сталево-сірий, блиск металевий. Густина 14–19. Твердість 4–4,5. Злам нерівний. Чиста П. с. немагнітна, однак її різновиди (поліксен і тетрафероплатина) — магнітні. Окремі кислоти на П. с. не діють. Трапляється у розшарованих інтрузивних масивах основного-ультраосновного складу: Бушвельд (Південно-Африканська Республіка), Велика Дайка (Зімбабве), Норильськ (РФ), Садбері (Канада), Стіллуотер (США). У масиві Кондер (Хабаровський край, РФ) знайдено кубічні кристали П. с. розміром до 2 см. У розсипах П. с. поширена на Уралі, Камчатці, Алдані (усі — РФ), Алясці (США), в Канаді, Колумбії. Уральські самородки бувають до 10 кг. В Україні відомі окремі знахідки високопробної П. с. у пробах жорств’яної кори вивітрювання у Чемерпільській та Бакшинській структурах (Середнє Побужжя). Раніше П. с. фіксували в зоні зчленування Донбасу з Приазовським кристалічним масивом.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю