Плісецький Марко Мойсейович
ПЛІСЕ́ЦЬКИЙ Марко Мойсейович (14. 01. 1909, Чернігів — 02. 04. 1990, Київ) — літературознавець, фольклорист. Кандидат філологічних (1940), доктор історичних (1962) наук, професор (1965). Закінчив Чернігівський технікум промкооперації (1932), аспірантуру Київського університету (1937). Як літературний критик вперше виступив 1930 у журналі «Молодняк». Працював журналістом («Молодий комунар», «Червоний боєць»), був на видавничій роботі («Радянська школа»). Від 1935 — старший викладач, 1940–49 — доцент кафедри історії української літератури Київського університету, водночас від 1942 — старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (Київ). 1949–63 — доцент кафедри російської літератури Ужгородського університету. 1964–66 — завідувач кафедри російської і зарубіжної літератур, доцент кафедри історії української літератури Ніжинського педагогічного інституту (Чернігівська обл.). Підданий критиці ЦК КПУ за «перекручення марксистсько-ленінського розуміння історії української літератури і подання її в буржуазно-націоналістичному дусі» в розділі «Український фольклор» у колективному «Нарисі історії української літератури» (К., 1946). Досліджував український фольклор, зокрема думи, взаємозв’язки українського та російського героїчного епосу. У посмертному виданні П. «Українські народні думи: сюжети і образи» (К., 1994) проаналізовано основні сюжети дум, розроблено питання їх генези, побутування та поетики. Упорядкував збірки історичних, козацьких пісень, дум: «Думи та історичні пісні», «Народна лірика» (обидві — 1941), «Українські думи та історичні пісні» (1944; усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Взаимосвязи русского и украинского героического эпоса. Москва, 1963; Книга, читач, сучасність. Х., 1971; Порівняння в слов’янському фольклорі, його форма і функції // Слов’янське літературознавство і фольклористика. 1971. Вип. 7; Фольклор українських поселенців Башкирії // Українці Башкирії. К., 2011.