Плутонічний масив

ПЛУТОНІ́ЧНИЙ МАСИ́В — великі за роз­міром, чітко від­окремлені тіла глибин­ної кри­сталізації з різкими контактами та добре проявленими термальними ореолами. Назва походить від імені бога під­земного царства Плутона. Іноді вживають скорочений термін «Плутон». Серед П. м. залежно від форми утворень та від структури вмісних порід традиційно роз­різняють: батоліти, лаколіти, лополіти, факоліти тощо, а також крупні дайки, жили, що складені породами повнокри­сталічної будови. Від­носно фаз складчатості П. м. поділяють на до-, син- та постороген­ні. Вважають, що магма, що проникає (інтрудує) у верх­ні шари земної кори, охолоджується та повільно кри­сталізується на глибині з утворе­н­ням повнокри­сталічних порід, формуючи плутонічні тіла. Більшість крупних П. м. не витримані за складом і мають багатофазну будову.

У межах Українського щита виділяють Коростенський (площа виходу на денну поверх­ню більше 10 000 км²) та Корсунь-Новомиргородський (5500 км²) П. м. протерозойського віку, складені пере­важно гранітами рапаківі, анортозитами, габро та під­порядкованими ультрабазитами. До цих масивів приурочені прояви камерних пегматитів, родовища апатит-ільменітових руд, а також облицювального камі­н­ня та щебеню.

Завантажити статтю