Плутонічний масив
ПЛУТОНІ́ЧНИЙ МАСИ́В — великі за розміром, чітко відокремлені тіла глибинної кристалізації з різкими контактами та добре проявленими термальними ореолами. Назва походить від імені бога підземного царства Плутона. Іноді вживають скорочений термін «Плутон». Серед П. м. залежно від форми утворень та від структури вмісних порід традиційно розрізняють: батоліти, лаколіти, лополіти, факоліти тощо, а також крупні дайки, жили, що складені породами повнокристалічної будови. Відносно фаз складчатості П. м. поділяють на до-, син- та посторогенні. Вважають, що магма, що проникає (інтрудує) у верхні шари земної кори, охолоджується та повільно кристалізується на глибині з утворенням повнокристалічних порід, формуючи плутонічні тіла. Більшість крупних П. м. не витримані за складом і мають багатофазну будову.
У межах Українського щита виділяють Коростенський (площа виходу на денну поверхню більше 10 000 км2) та Корсунь-Новомиргородський (5500 км2) П. м. протерозойського віку, складені переважно гранітами рапаківі, анортозитами, габро та підпорядкованими ультрабазитами. До цих масивів приурочені прояви камерних пегматитів, родовища апатит-ільменітових руд, а також облицювального каміння та щебеню.
Рекомендована література
- Щербаков І. Б. Петрологія Українського щита. Л., 2005.
Завантажити статтю
