Покровський Андрій Георгійович
Визначення і загальна характеристика
ПОКРО́ВСЬКИЙ Андрій Георгійович (14. 08. 1862, Санкт-Петербург — 1944, Каїр) — військовик. Адмірал (1918). Походив із козацького роду. Закінчив Морське училище (1882) і Миколаївську морську академію (1900) в Санкт-Петербурзі. Відтоді служив на Балтійському флоті, зокрема 1904—08 — командир мінного крейсера «Доброволець», 1908—10 — начальник дивізіону есмінців; від 1910 — на Чорноморському флоті: командир броненосця «Ростислав», від 1912 — начштабу флоту. У серпні 1913 очолив комісію, що прийняла від кораблебудівного заводу «Наваль» (Миколаїв) перший у світі підводний мінний загороджувач «Краб». У січні—квітні 1916 відзначився під час організації та проведення морських десантних операцій і захоплення турецьких портів Різе й Трапезунд. Від червня того ж року — начальник 2-ї бригади лінійних кораблів. Після Лютневої революції 1917 підтримував українські організації на флоті, зокрема Чорноморський військовий український комітет, у грудні 1917 перейшов на службу до УЦР (працював у Морському секретаріаті). Від березня 1918 — начальник охорони Південно-Західної частини Чорного моря з тимчасовим штабом в Одесі, від квітня — головний командир всіх портів Чорного і Азовського морів. У травні 1918 очолив комісію з реформування Морського відомства, що розробила план будівництва військового флоту України, затверджений гетьманом П. Скоропадським. Організував в Одесі штаб флоту, відновив боєздатність наявних кораблів, зокрема сформував бригаду морських тральщиків, завдяки зусиллям якої протралено рейд Одеси і відновлено судоходство, віддав наказ про створення української морської піхоти, брав участь у роботі Геральдичної комісії, що затвердила проєкт українського військово-морського прапора. 11—26 листопада 1918 — Міністр морських справ Української Держави. Після відставки у грудні того ж року гетьманського уряду вів переговори з адміралом В. Каніним, призначеним командувачем білогвардійського Чорноморського флоту. Навесні 1919 був заарештований органами УНР, після звільнення вступив до армії генерала А. Денікіна. У листопаді 1920 разом із військами генерала П. Врангеля евакуйований до Стамбула. На еміграції мешкав у Болгарії, Бельгії, Єгипті.
Літ.: Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.
К. Є. Науменко
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
