ПОКРО́ВСЬКИЙ Андрій Георгі­йович (14. 08. 1862, Санкт-Петербург — 1944, Каїр) — військовик. Адмірал (1918). Походив із козацького роду. Закінчив Морське училище (1882) і Миколаївську морську академію (1900) в Санкт-Петербурзі. Від­тоді служив на Балтійському флоті, зокрема 1904–08 — командир мін­ного крейсера «Доброволець», 1908–10 — начальник дивізіону есмінців; від 1910 — на Чорноморському флоті: командир броненосця «Ро­стислав», від 1912 — нач­штабу флоту. У серпні 1913 очолив комісію, що прийняла від кораблебудівного заводу «Наваль» (Миколаїв) перший у світі під­водний мін­ний загороджувач «Краб». У січні—квітні 1916 від­значився під час організації та проведе­н­ня морських десантних операцій і захопле­н­ня турецьких портів Різе й Трапезунд. Від червня того ж року — начальник 2-ї бригади лінійних кораблів. Після Лютневої революції 1917 під­тримував українські організації на флоті, зокрема Чорноморський військовий український комітет, у грудні 1917 пере­йшов на службу до УЦР (працював у Морському секретаріаті). Від березня 1918 — начальник охорони Пів­ден­но-Західної частини Чорного моря з тимчасовим штабом в Одесі, від квітня — головний командир всіх портів Чорного і Азовського морів. У травні 1918 очолив комісію з реформува­н­ня Морського ві­домства, що роз­робила план будівництва військового флоту України, затверджений геть­маном П. Скоропадським. Організував в Одесі штаб флоту, від­новив боє­здатність наявних кораблів, зокрема сформував бригаду морських тральщиків, завдяки зуси­л­лям якої протралено рейд Одеси і від­новлено судоходство, від­дав наказ про створе­н­ня української морської піхоти, брав участь у роботі Геральдичної комісії, що затвердила проєкт українського військово-морського прапора. 11–26 листопада 1918 — Міністр морських справ Української Держави. Після від­ставки у грудні того ж року геть­манського уряду вів пере­говори з адміралом В. Каніним, при­значеним командувачем білогвардійського Чорноморського флоту. Навесні 1919 був заарештований органами УНР, після звільне­н­ня вступив до армії генерала А. Денікіна. У листопаді 1920 разом із військами генерала П. Врангеля еваку­йований до Стамбула. На еміграції мешкав у Болгарії, Бельгії, Єгипті.