ПОЛІГАЛІ́Т (від полі... та грец. άλας — солі) — мінерал, водний сульфат калію, кальцію і магнію острівної будови. Ін. назва — ішеліт. Формула: K2Ca2Mg(SO4)4•2H2O. Триклін­ний. Без­барвний, білий, червоний, рожевий. Блиск скляний. Густина 2,76–2,78. Твердість 2,5–3,5. Спайність досконала по (101). Утворюється в евапоритових басейнах, рідше як продукт вулканічних ексгаляцій. Поширений мінерал у соленосних товщах України. У Донбасі утворює включе­н­ня в камʼяній солі пермського віку, малопотужні ангідрит-полігалітові прошарки у верх­ній частині евапоритової товщі по­близу міст Часовий Яр, Кр­аматорськ і Словʼянськ Донецької обл. Дуже поширений серед міоценових калійних від­кладів у Пере­дкарпат­ті. Належить до складу калійних порід, за винятком карналітових. Утворює щільні тонкокри­сталічні маси, рідше тичкувато-волокнисті і променисті агрегати. Найчастіше трапляється в сильвінітовій породі. Містить домішки Fe, Al, Sr, Na, Ba, V, Si. У соляних від­кладах Пере­дкарпа­т­тя ві­домо про декілька кольорових від­мін П., що різняться фізичними властивостями. Здебільшого це первин­ний мінерал соленосної товщі. Вторин­ний П. утворився внаслідок метасоматичного заміще­н­ня ін. галоген­них мінералів, зокрема калієвих. Як антропоген­не утворе­н­ня, П. виявлено в Криму на узбереж­жі Сиваша по­близу кислотонакопичувача.