Поліметалеві руди

ПОЛІМЕТАЛЕ́ВІ РУ́ДИ  — природні комплексні мінеральні утворення, в яких вміст цінних компонентів є достатнім для промислового вилучення. Головними корисними елементами у П. р. є Zn, Pb та Cu, а також Ag, Au, Cd, Sn, Bi, Sb та ін. Мінімальний промисловий вміст металів в рудах 3 %. П. р. мають значний вплив на глобальну економіку, оскільки забезпечують значну кількість металів для виробництва різноманітної високотехнічної продукції. У них зосереджено понад 80 % світових запасів Сd, 40–50 % Tl, 25–30 % Ge, 20–25 % Bi, Se, Te, In, Ga та 50 % світової продукції срібла. Крім металів, руди містять барит, флюорит, сірку, алуніт. Найважливішими мінералами, що формують руди, є галеніт PbS (86,6 % Рb) і сфалерит ZnS (67 % Zn), а також халькопірит, каситерит, сульфіди срібла, золото, Рв–Сu–Ag–Bi–Sb сульфосолі. За наявності значної кількості піриту, халькопіриту та піротину, руди відносять до колчеданно-поліметалевих. У екзогенних умовах сульфіди окиснюються — утворюються вторинні мінерали: англезит PbSО₄, церуссит РbСО₃, смітсоніт ZnCO₃ та ін. Людство активно почало використовувати свинець у Месопотамії та Єгипті 6–7 тис. р. до н. е. У Давньому Римі річне виробництво свинцю становило десятки тис. т. Метали застосовували для виготовлення посуду, водопровідних труб. Сплави цинку (латунь) були відомі з глибокої давнини (1400 р. до н. е.), а масово почали використовувати у 250 р. до н. е. для виробництва монет у Римській імперії. П. р. розробляли на Балканах, у Греції, Центральній Європі, Іспанії. Руди поліметалів надзвичайно поширені як у докембрії, так і у фанерозої. За умовами утворення вони є гідротермальними та поділяються на ендогенні, екзогенно-ендогенні. За комплексом геологічних особливостей, поліметалеві родовища поділяють на: плутогенно-гідротемальні, пов’язані з інтрузіями гранітоїдів: Тінтік (США), Фрайберг (Німеччина), Пшибрам (Чехія); вулканогенно-гідротермальні, що залягають у вулканічних структурах: Банська Штявниця (Словаччина), Маджарово (Болгарія), Злетово (Македонія), Байя-Маре (Румунія), Морокоча, Касапалка (Перу), Кані-Мансур (Таджикистан); колчеданно-поліметалеві, що формуються в островодужних і рифтових структурах: Ріо-Тінто (Іспанія), Учинотаі, Шаканаі (Японія), Рудний Алтай (РФ); стратиформні: Мак-Артур-Рівер (Австралія), Жайрем (Казахстан), район Міссісіпі–Міссурі, Ред дог (США), Хойцзе (Китай), Пайн-Пойнт (Канада); метаморфізовані в давніх складчастих областях: Брокен-Хілл, Маунт-Айза, Каннінґем (Австралія), Мохна-Магра (Індія); осадово-гідротемальні: Салліван (Канада); скарнові: Шуйкоушань (Китай). В Україні мінеральною сировинною базою поліметалів є золото-поліметалеві родовища і рудопрояви Закарпаття та Донбасу. На Закарпатті (Берегівський р-н) головні рудні поклади поліметалів знаходяться в Берегівському рудному полі (Берегівське, Мужіївське та Біганське родовища). Останні належать до вулканогенно-гідротемального типу. Родовища приурочені до прибортових частин Берегівської неогенової вулкано-кальдери, складеної туфітами, інгімбритами, туфами ріолітів, аргілітами, що асоціюють з субвулканічними тілами дацитів, плагіоріолітів, андизитобазальтів. Мінеральний склад руд: сфалерит, галеніт, пірит, халькопірит, гематит, тетраедрит, аргентит, золото, сульфосолі; гіпергенні мінерали: англезит, церцусит, смітсоніт, азурит, малахіт. Берегівське родовище вважається комплексним, окрім Pb і Zn, в ньому міститься Au та Ag. Підраховані запаси Pb — 350 тис. т, Zn — 850 тис. т. Мужієвське золото-поліметалеве родовище просторово і за геологічною будовою збігається з Берегівським. Запаси свинцю — 780 тис. т, цинку — 1600 тис. т. Біганське комплексне алуніт-барит-поліметалеве родовище містить 120 тис. т Pb і 381 тис. т Zn. На Вишківському рудному полі поліметалева мінералізація представлена лінзами, жилками, зруденілою брекчією та вкрапленістю. Відомі прояви колчеданно-поліметалевих руд на Вишківщині та в складчастих Карпатах (Рахівський р-н Закарпатської обл.). У Передкарпатті (поблизу Трускавця Львівської обл.) розробляли П. р. від 19 ст. На Донбасі поширені стратиформні П. р.: рудопрояви Нагольно-Тарасівське, Єсаулівське, Бобриківське, Гострий Бугор. Зруденіння сфалерит-галенітового типу містить 2,3 % Pb і 4,22 % Zn. У південно-східній частині Дніпровсько-Донецької западини (Харківська обл.) — перспективний Біляївський рудопрояв, що локалізується в межах соляного куполу.

Завантажити статтю