Прінь Сергій Сергійович
ПРІНЬ Сергій Сергійович (12. 02. 1962, Донецьк) — живописець. Син С. І. Пріня. Член НСХУ (2000). Закінчив Харківський художньо-промисловий інститут (1996; викладач Є. Биков). Відтоді — на творчій роботі. Працює в різних техніках, жанрах, напрямах образотворчого мистецтва. Для творів П. характерні абстракція, зокрема фігуративна; створює також сюжетні картини, пейзажі й натюрморти. Художник вільний у своєму світосприйнятті й самовираженні: його роботи вирізняються оригінальністю сюжетів, в основі яких — казка, фантазія; їм притаманні гумор, іронія, інколи сарказм. Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких виставок від 1998. Персональні — в Донецьку (1998–99, 2005, 2007, 2010, 2012), Києві (1999 — три експозиції, 2001, 2002 — дві експозиції, 2003, 2005, 2006 — дві експозиції, 2007, 2012), Харкові (2000, 2003), Одесі (2002), Маріуполі (Донецька обл., 2005), Сімферополі (2012). Деякі твори зберігаються в Національному художньому музеї України (Київ), Донецькому та Сімферопольському художніх музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Далечінь» (1993), «Благовіщенський собор» (1994), «Київський мотив», «Михайлівська церква» (обидва — 1995), «Портрет» (1996), «Місто споглядання», «Фото на пам’ять», «Гнучкий натюрморт» (усі — 1998), «Мелодії міста споглядання», «Сон», «Ідилія», «Поклик», «Розкидаючи кубики Рубика», «Мутація сприйняття», «Ліки» (усі — 1999), «Діалог. Каїн та Авель», «Черга до тронної зали зі своїми стільцями» (2001), «Дотик до минулого», «Femints» (обидва — 2004), «На березі», «Лимонне мереживо» (обидва — 2005), «Спадкоємець» (2006), «Автопортрет» (2007), «Музикант без податкової декларації» (2010), «Цвітіння (Ангели)», «Троянди на білому», «Та, що розхитує башту» (усі — 2012), «Театр» (2013), «В очікуванні нового пришестя», «Благовіщення» (обидва — 2014), «Фантоми», «Падіння», «Синій водоспад» (усі — 2015), «Берег» (2021), «Тіні та вітрини», «Повалений Голіаф», «Геометричний сфінкс» (усі — 2023).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
