Приазовіт
ПРИАЗОВІ́Т — мінеральний вид, подібний до бетафіту, від якого відрізняється вмістом ніобію, танталу, алюмінію, урану та ін. Щодо ідентифікації П. як мінералу дискусія триває понад 70 р. За ін. джерелами — аналог пірохлору чи представник групи самарськітів. 1941 Ю. Юрк заявив про знахідку нового мінералу у пегматитах Західного Приазов’я і назвав його за місцезнаходженням. Він утворює гніздоподібні скупчення та сантиметрові виділення неправильної форми з нечіткими гранями призми або пінакоїда та радіальними тріщинками довкола. Колір бархатно-чорний з коричневим відтінком, при вивітрюванні стає червонувато-коричневим або жовтувато-зеленим. Блиск жирний, смолистий, злам раковистий. Переважно магнітний, ізотропний. Густина 3,7–5,5. Твердість 4–5. Містить оксиди Nb і Ta (переважно з подвійною перевагою першого), Ca, Y, U, непостійну частку води, деякі зразки збагачені на Al, Fe3+, Th. Хімічний склад відповідає узагальненій кристалохімічній формулі: (Ca, REY, U4+, U6+,Th, Mg, Mn, Pb, Fe2+)0,5–1(Nb, Ta, Ti, Al, Si, Fe3+)2(O, F)5–6•1-2H2O. Утворення мінералу, на думку першовідкривача, пов’язане з пегматоїдною стадією формування пегматитового тіла. Відомо про кілька десятків подібних знахідок у пегматитах Єлисеївського і Андріївського полів Західного Приазов’я. Останні знахідки — у 2010.
.Рекомендована література
- Юрк Ю. Ю. Приазовіт — новий мінерал // Доп. АН УРСР. 1941. № 3;
- Лазаренко Е. К. Минералогия Приазовья. К., 1981;
- Павлишин В. И. Минералы, открытые в Украине: анализ и современная интерпретация // Минералогический журнал. 1989. Т. 11, № 3;
- Михайлов В. А. Редкоземельные месторождения мира. Геология, ресурсы, экономика. К., 2010
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
