Приазовіт

ПРИАЗОВІ́Т — мінеральний вид, подібний до бетафіту, від якого від­різняється вмістом ніобію, танталу, алюмінію, урану та ін. Щодо ідентифікації П. як мінералу дис­кусія триває понад 70 р. За ін. джерелами — аналог пірохлору чи пред­ставник групи самарськітів. 1941 Ю. Юрк заявив про знахідку нового мінералу у пегматитах Західного Приазовʼя і на­звав його за місце­знаходже­н­ням. Він утворює гніздоподібні скупче­н­ня та сантиметрові виділе­н­ня неправильної форми з нечіткими гранями призми або пінакоїда та радіальними тріщинками довкола. Колір бархатно-чорний з коричневим від­тінком, при вивітрюван­ні стає червонувато-коричневим або жовтувато-зеленим. Блиск жирний, смолистий, злам раковистий. Пере­важно магнітний, ізотропний. Густина 3,7—5,5. Твердість 4—5. Містить оксиди Nb і Ta (пере­важно з по­двійною пере­вагою першого), Ca, Y, U, непо­стійну частку води, деякі зразки збагачені на Al, Fe³⁺, Th. Хімічний склад від­повід­ає узагальненій кри­сталохімічній формулі: (Ca, REY, U⁴⁺, U⁶⁺,Th, Mg, Mn, Pb, Fe²⁺)_0,5–1(Nb, Ta, Ti, Al, Si, Fe³⁺)₂(O, F)_5–6•1-2H₂O. Утворе­н­ня мінералу, на думку першовід­кривача, повʼязане з пегматоїдною стадією формува­н­ня пегматитового тіла. Ві­домо про кілька десятків подібних знахідок у пегматитах Єлисеївського і Андріївського полів Західного Приазовʼя. Остан­ні знахідки — у 2010.