Попов Олександр Іванович

ПОПО́В Олександр Іванович (10. 08. 1891, с. Купʼєваха, нині Богодухівського р-ну Харківської обл. — 06. 05. 1958, м. Форт-Вейн, шт. Індіана, США) — педагог, організатор освіти, громадський діяч. Закінчив 2-у Харківську гімназію (1909), Харківський університет (1915). Від 1916 викладав у гімназіях Харкова, 1919—21 очолював Гімназію імені Б. Грінченка. Приятелював із Г. Хоткевичем, під впливом якого захопився грою на бандурі. Від 1919 був завідувачем науково-педагогічного під­від­ділу губернського від­ділу освіти, від 1920 — головою науково-педагогічного від­ділу Ради соціального вихова­н­ня Народного комісаріату освіти УСРР. Під керівництвом П. роз­роблено «Декларацію Наркомосвіти УСРР про соціальне вихова­н­ня дітей», яка тривалий час була основою системи вихова­н­ня молодого поколі­н­ня. Перший декан факультету соціального вихова­н­ня (від 1921), засновник науково-дослідної кафедри педагогіки (1923) ІНО, організатор і перший директор Українського НДІ педагогіки (від 1926; обидва — Харків). Автор праць з питань соціального вихова­н­ня, зокрема «Порадника по соціальному вихован­ню дітей» (Х., 1921; 1925). Засновник і головний редактор журналу «Радянська освіта» (1923). Спів­редактор ви­да­н­ня «Дитячої бібліотеки української літератури» (1920-і рр.). 1931 засуджений до 5-ти р. таборів за звинуваче­н­ням у причетності до так званого Українського національного центру, згодом вирок замінено на 3 р. умовного покара­н­ня. Працював у школах Харкова. 1937—39 пере­бував в увʼязнен­ні. 1941—43 брав участь у діяльності товариства «Просвіта». 1943 у Києві висвячений на диякона УАПЦ, служив вікарним священиком в Андріївській церкві, а також у кількох парафія Львова. Від 1945 мешкав у Німеч­чині, брав участь у діяльності осередку прихильників ідеї «соборноправства» в УАПЦ, 1947 став спів­організатором Ашаф­фенбурзького зʼ­їзду, учасники якого ви­ступили проти церковних канонів УАПЦ за кордоном. За від­ступництво і змову від­лучений від Церкви. Редагував часопис «Православний українець» (1947—50). У 1950 пере­їхав до США, був членом Малої і Великої рад УАПЦ «соборноправної» в США.