Попов Олександр Іванович
ПОПО́В Олександр Іванович (10. 08. 1891, с. Куп’єваха, нині Богодухівського р-ну Харківської обл. — 06. 05. 1958, м. Форт-Вейн, шт. Індіана, США) — педагог, організатор освіти, громадський діяч. Закінчив 2-у Харківську гімназію (1909), Харківський університет (1915). Від 1916 викладав у гімназіях Харкова, 1919–21 очолював Гімназію імені Б. Грінченка. Приятелював із Г. Хоткевичем, під впливом якого захопився грою на бандурі. Від 1919 був завідувачем науково-педагогічного підвідділу губернського відділу освіти, від 1920 — головою науково-педагогічного відділу Ради соціального виховання Народного комісаріату освіти УСРР. Під керівництвом П. розроблено «Декларацію Наркомосвіти УСРР про соціальне виховання дітей», яка тривалий час була основою системи виховання молодого покоління. Перший декан факультету соціального виховання (від 1921), засновник науково-дослідної кафедри педагогіки (1923) ІНО, організатор і перший директор Українського НДІ педагогіки (від 1926; обидва — Харків). Автор праць з питань соціального виховання, зокрема «Порадника по соціальному вихованню дітей» (Х., 1921; 1925). Засновник і головний редактор журналу «Радянська освіта» (1923). Співредактор видання «Дитячої бібліотеки української літератури» (1920-і рр.). 1931 засуджений до 5-ти р. таборів за звинуваченням у причетності до так званого Українського національного центру, згодом вирок замінено на 3 р. умовного покарання. Працював у школах Харкова. 1937–39 перебував в ув’язненні. 1941–43 брав участь у діяльності товариства «Просвіта». 1943 у Києві висвячений на диякона УАПЦ, служив вікарним священиком в Андріївській церкві, а також у кількох парафія Львова. Від 1945 мешкав у Німеччині, брав участь у діяльності осередку прихильників ідеї «соборноправства» в УАПЦ, 1947 став співорганізатором Ашаффенбурзького з’їзду, учасники якого виступили проти церковних канонів УАПЦ за кордоном. За відступництво і змову відлучений від Церкви. Редагував часопис «Православний українець» (1947–50). У 1950 переїхав до США, був членом Малої і Великої рад УАПЦ «соборноправної» в США.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Дитячий рух в системі соціяльного виховання // Шлях освіти. 1924. № 1; Від абабигаламаги до соцвиху // Там само. № 10; Український Науково-Дослідчий Інститут педагогіки в Харкові // Там само. 1929. № 8–9; Актуальні справи дитячої літератури як дитячого чинника // Рад. освіта. 1930. № 1.
Рекомендована література
- Гайдей В., Міхно О. УНДІП на сторінках педагогічних журналів 1926–1976 рр. К., 2016;
- Богомолова М. Практично-педагогічна діяльність О. Попова — ідеолога концепції соціального виховання 20-х–30-х рр. ХХ ст. в Україні // Вісн. Глухів. пед. ун-ту. Сер. Пед. науки. 2018. Вип. 37;
- Дьякова О., Топчій Д. Діяльність Олександра Попова на освітянській та духовній ниві // Історія науки і біографістика. 2022. № 2.
Завантажити статтю
Людина 
