Порфіри
Визначення і загальна характеристика
ПОРФІ́РИ (від давньогрец. πορφύρεος — пурпурний) — загальна назва декоративних гранітів і магматичних (вулканічних) гірських порід з порфіровою структурою. Справжні П. — це породи, в яких помітно контраст між великими кристалами й основною масою. Порфірові вкрапленики представлені фенокристалами, що розсіяні в дрібнозернистій, багатій на силікати, афанітовій, склуватій чи мікрофельзитовій матриці. Термін «Порфір», як правило, обмежують породами з переважно світлими фенокристалами. Більшість порід з переважно темними фенокристалами об’єднують у групу лампрофірів. Для П. обов’язковою є наявність калієвого польового шпату. Порфіру протиставляється порфірит, в якому замість калієвого польового шпату головна роль належить плагіоклазу. Деякі дослідники не виділяють порфірит і вважають, що П. трапляються серед усіх головних класів магматичних порід. Є багато різновидів П., вони отримують назву відповідно до мінерального складу фенокристалів чи загального складу порід. Найпоширеніші П.: ріолітовий, польовошпатовий, кварцовий, фельзитовий. Порфір — типовий компонент давніх вулканогенних товщ. Порфірова структура засвідчує дві стадії застигання розплаву: спочатку охолодження відбувалося повільно, що сприяло росту великих кристалів, але перед загальним затвердінням виштовхування магми на поверхню спричинило швидше охолодження. В Україні П. відомі у Приазов’ї, Закарпатті, в межах Мармароського масиву, у вулканогенних товщах Овруцької структури. У негеологічному сенсі термін «Порфір», зазвичай, характеризує пурпурно-червоний різновид породи, що цінується за свій зовнішній вигляд, але використовуються й інші кольори декоративного порфіру. З порфіру виготовляли статуї й предмети розкоші з давніх часів. Використовують як облицювальний і виробний камінь, і як бруківку. Нині виготовляють штучний порфір.
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
