Потарикіна Лідія Луківна
ПОТАРИ́КІНА Лідія Луківна (27. 07. 1923, Київ — 13. 08. 2008, там само) — правознавець. Доктор юридичних наук (1973), професор (1976). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1981). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. З початком німецько-радянської війни у липні 1941 евакуйована до РФ, навчалася у Свердловському юридичному інституті (нині м. Єкатеринбург). У травні 1942 добровільно вступила до Червоної армії, воювала у військах протиповітряної оборони. 1944 демобілізована за станом здоров’я. Закінчила Київський університет (1949). Відтоді працювала у Інституті держави і права АН УРСР (Київ): 1957–73 — старший науковий співробітник; від 1973 — професор кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського університету; від 1997 — професор Інституту адвокатури при цьому Університеті. Водночас не поривала зв’язків з Інститутом держави і права АН УРСР, зокрема брала участь у підготовці фундаментального курсу «Історія держави і права Української РСР» (видання 1976 відзначено 1981 Державною премією УРСР в галузі науки і техніки) та його перевидання 1987 (т. 1–2), на громадських засадах у 1983–87 була старшим науковим співробітником новоствореного відділу історії держави і права. Основний напрям наукових досліджень — історія держави і права та державного права.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Охорона соціалістичної власності — одна з основних функцій Радянської держави. К., 1955; Сільські Ради і соціально-культурне будівництво. К., 1955; РевкомиУкраїни в 1918–1920 рр. К., 1957; 3 історії органів контролю УРСР. К., 1966; Ленінські принципи державного контролю. К., 1969; Органы государственного контроля Украинской ССР в условиях строительства социализма 1917–1934 гг. К., 1972; История отечественного государства и права. Москва, 1999 (співавт.).
Рекомендована література
- Горбатенко В. П. Переможці війни і стражі миру (До 75-річчя Перемоги у Другій світовій війні) // Правова держава: Щорічник наук. пр. К., 2020. Вип. 31.
Завантажити статтю
Людина 
