Орлов Олександр Олександрович

ОРЛО́В Олександр Олександрович (08. 09. 1986, Донецьк — 07. 03. 2022, Харків, похований 10. 03. 2022 у м. Лозова Харківської обл.) — право­охоронець, військовик. Під­полковник. Герой України (2023, посмертно). Медаль «За військову службу Україні» (2017), орден «За мужність» 3-го (2018) та 2-го (2022, посмертно) ступенів. Після отрима­н­ня шкільної освіти (2003) працював на шахті «Трудівська» у рідному місті. Закінчив Академію внутрішніх військ МВС України у Харкові (2013). Служив в Окремому загоні спеціального при­значе­н­ня «Омега» Східного оперативно-територіального обʼ­єд­на­н­ня Національної гвардії України. Від 2014 брав участь в антитерористичній операції та операції Обʼ­єд­наних сил на Сході України. Захищав Донецьк і м. Маріуполь Донецької обл., про­йшов Дебальцівський котел. Від початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (24 лютого 2022) як командир групи снайперів продовжував виконувати бо­йові зав­да­н­ня. Загинув від кульового поране­н­ня, від­биваючи напад російської диверсійно-роз­відувальної групи на блок-пост «Роза вітрів» на східних харківських околицях. Олександр Орлов ціною власного життя завадив закріплен­ню та подальшому просуван­ню противника. У квітні 2024 вулицю Матросова в Харкові пере­йменували на його честь.

Завантажити статтю