ПАВЛО́ВИЧ Меланія (09. 10. 1932, с. Руський Керестур, Воєводина, нині Сербія — 10. 11. 2002, м. Новий Сад, Сербія) — русинська письмен­ниця, громадська і культурна діячка в Югославії. Член СП Воєводини та Чорногорії. Літературна премія «Невен» (1975). Закінчила Вищу економічно-комерційну школу (1967), економічний факультет Університету (1972) в Белґраді. Працювала в сільськогосподарському ко­оперативі у Руському Керестурі (1960–67), економістом в інформаційно-видавничому під­приємстві «Руске слово» в Новому Саді (1967–89). Писала русинською та сербською мовами. Дебютувала 1947 віршем у часописі «Пионирска за­градка». Твори для дітей, що стали її творчим поклика­н­ням, у на­ступні роки публікували у щорічнику «Народни календар», місячнику «Литературне слово», часописі «Шветлосц», збірнику «Антолоґия дзецинскей поезиї бачванско-сримских руских писательох (Руски Керестур, 1964), антології «Хмара на верху тополї» (Нови Сад, 1990). Авторка поетичних збірок «Нїтки» (1971), «Веселинка» (1974; пере­клад сербською мовою — 1990), «Сонне бавенє» (1982), «Габи одходу» (1984), «Роз­бавене лєто» (2003), книги оповідань для дітей «Били жа­даня» («Білі мрії» 1988; усі — Новий Сад), двомовних книг поезії і прози «Яр у моїм шерцу = Proljeće u srcu» (Нови Сад; Podgorica, 1992), «Бєлави лєт = Плави лет» (Нови Сад, 2009). Окремі твори П. пере­кладені українською, сербською, словацькою, словенською, болгарською, угорською, італійською мовами. Брала активну участь у культурному та громадському житті. Як акторка ви­ступала на сцені руського театру імені П. Ризнича «Дяді», була учасницею хору і солісткою руського Культурно-просвітницького товариства імені М. Горького в Новому Саді (нині Руський культурний центр). Від 2007 у Новому Саді та ін. містах у Воєводині проходять щорічні літературні зу­стрічі «Поетичні нитки Меланії Па­влович».