ПА́ДАЛКА Яків Іванович (13. 03. 1926, с. Межиріч Лебединського, нині Сумського р-ну Сумської обл. — 10. 12. 2000, с. Віта-Поштова Києво-Святошинського, нині Фастівського р-ну Київської обл.) — майстер художньої кераміки. Правнук Ф. Падалки. Заслужений майстер народної творчості України (1997). Бронзова медаль ВДНГ СРСР (Москва, 1977). Премія імені К. Білокур (1993). Член НСХУ (1973), НСМНМУ (1990). Ремесла на­вчався в батька та діда. Працював 1950–65 токарем гончарних виробів у с. Віта-Поштова; 1965–68 — завідувачем гончарного цеху при радго­спі «Декоративні культури» (зелена зона Києва); 1968–86 — старшим художником у керамічній лабораторії на базі Зонального науково-дослідного і проєктного ін­ституту типового та екс­периментального проєктува­н­ня житлових і громадських будівель (Київ). Зберігав культуру традицій гончарного посуду Слобожанщини (баклаги, макітри, жбани, тикви); від­роджував забуті форми (куришку, глечик «напитись — не облитись», музичний інструмент окарину). У творчому доробку — куманці, вази, таці, глечики, горщики, цукерниці, свічники, карнавки для олівців, попільниці тощо. Створював також анімалістичні (птахи, риби), тематичні («Гончарі на базарі», «Кий, Щек, Хорив, Либідь») вироби, скульптурні ілюстрації до творів І. Котляревського («Наталка Полтавка», «Енеїда»), Лесі Українки («Лісова пісня»), М. Гоголя («Вій»), до вірша Т. Шевченка «Сон» (техніка — глина, поливи, емалі). Роботам П. притаман­не стильове роз­маї­т­тя, пластична виразність, чітка лінійна структура, опоетизована декоративність. Вишуканість форм під­креслено мальованим, ритованим ліпле­н­ням. Учасник всеукраїнських, всесоюзних, зарубіжних мистецьких ви­ставок від 1966. Автор книги спогадів «Доля гончаря» (К., 1999). Його вироби зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (Київ), Національному музеї-заповід­нику українського гончарства в Опішному (Полтавська обл.), Шевченківському національному заповід­нику в Каневі (Черкаська обл.), Полтавському крає­знавчому музеї, Національному художньому музеї Литви (Вільнюс), Російському етно­графічному музеї (Санкт-Петербург).