Пазяк Михайло Михайлович
Визначення і загальна характеристика
ПАЗЯ́К Михайло Михайлович (29. 09. 1930, с. Ілемня Долинського пов. Станіславського воєводства, нині Калуського р-ну Івано-Франківської обл. — 04. 11. 1999, Київ) — фольклорист, етнограф, літературознавець. Доктор філологічних наук (1991). Закінчив Чернівецький університет (1956). Учителював. 1962–71 працював у видавництві «Дніпро», був редактором «Літературного щоденника» та бібліографічного словника «Українські письменники» (т. 2–5). Від 1971 — в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАНУ (Київ): від 1986 — завідувач відділу фольклористики. Заступник головного редактора журналу «Народна творчість та етнографія» (від 1974). Редагував «Біобібліографічний словник. Українські письменники» (1963–65, т. 2–5), «Літературний щоденник» (1966). Учасник фольклорних експедицій в Україні (Наддніпрянщина, Слобожанщина, Поділля, Полісся, Карпати, Південь України). Досліджував творчість Ю. Федьковича крізь призму фольклоризму та питання пареміографії та пареміології. Вивчав малі жанри українського фольклору. Упорядкував та видав збірники: «Українські прислів’я та приказки» (1976; 1984), «Прислів’я та приказки» (т. 1–3, 1989–91; усі — Київ). Перевидав 1993 збірник «Українські приказки, прислів’я і таке інше» М. Номиса (Санкт-Петербург, 1864) з передмовою та науковими коментарями.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Юрій Федькович і народна творчість. 1974; Українські прислів’я та приказки: Проблеми пареміології та пареміографії. 1984; Матвій Номис як фольклорист та етнограф. 1993; Українські прислів’я, приказки та порівняння з літературних пам’яток. 2001 (усі — Київ).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
