Пластуни
ПЛАСТУНИ́ — козаки Запорозької Січі, які займалися полюванням та рибальством (зокрема у плавнях Великого Лугу), а також були розвідниками — відкривали нові проходи серед плавнів і боліт. У Чорноморському козацькому війську (ЧКВ), а згодом і у Кубанському козацькому війську (ККВ) П. називали розвідників і влучних стрільців, пізніше — піші козацькі батальйони. Спочатку П. були у складі тих частин, на які ділили ЧКВ — кінні у кінних полках, піші у піших. 1832 наказний отаман ЧКВ М. Заводовський розпорядився утворити пластунську команду і визначив її штат, проте до 1840-х рр. це були тимчасово створені військові підрозділи. У офіційних документах командування термін «П.» вперше зустрічається у листі генерала М. Власова до генерала А. Єрмолова від 7 січня 1842. Від 1860-х рр. його вживали переважно як синонім піших козацьких підрозділів загалом. 1870 окремі піші батальйони ККВ перейменовано на пластунські. З того часу були сформовані 1-й і 2-й пластунські батальйони, однак згодом їхня кількість зростала і у 1890-х рр. склала 6 (у воєнні роки збільшували утричі). Під час служби пластунські батальйони обʼєднували у бригади. Згодом пластунські військові підрозділи створили й донські та терські козаки. Вони брали участь у 1-й світовій війні та воєнних діях 1918—20 у складі білогвардійських військ генерала А. Денікіна (3 кубанські пластунські бригади). Під час 2-ї світової війни у радянській армії назву «пластунських» мали окремі козацькі батальйони, полки, 9-а пластунська стрілецька Краснодарська дивізія.
Рекомендована література
Завантажити статтю
