ПЛАСТУНИ́ — козаки Запорозької Січі, які за­ймалися полюва­н­ням та рибальством (зокрема у плавнях Великого Лугу), а також були роз­відниками — від­кривали нові проходи серед плавнів і боліт. У Чорноморському козацькому війську (ЧКВ), а згодом і у Кубанському козацькому війську (ККВ) П. називали роз­відників і влучних стрільців, пізніше — піші козацькі баталь­йони. Спочатку П. були у складі тих частин, на які ділили ЧКВ — кінні у кін­них полках, піші у піших. 1832 наказний отаман ЧКВ М. Заводовський роз­порядився утворити пластунську команду і ви­значив її штат, проте до 1840-х рр. це були тимчасово створені військові під­роз­діли. У офіційних документах командува­н­ня термін «П.» вперше зу­стрічається у листі генерала М. Власова до генерала А. Єрмолова від 7 січня 1842. Від 1860-х рр. його вживали пере­важно як синонім піших козацьких під­роз­ділів загалом. 1870 окремі піші баталь­йони ККВ пере­йменовано на пластунські. З того часу були сформовані 1-й і 2-й пластунські баталь­йони, однак згодом їхня кількість зро­стала і у 1890-х рр. склала 6 (у воєн­ні роки збільшували утричі). Під час служби пластунські баталь­йони обʼ­єд­нували у бригади. Згодом пластунські військові під­роз­діли створили й донські та терські козаки. Вони брали участь у 1-й світовій війні та воєн­них діях 1918–20 у складі білогвардійських військ генерала А. Денікіна (3 кубанські пластунські бригади). Під час 2-ї світової війни у радянській армії назву «пластунських» мали окремі козацькі баталь­йони, полки, 9-а пластунська стрілецька Краснодарська дивізія.