Платніровська
ПЛАТНІ́РОВСЬКА — станиця у Корєновському районі Краснодарського краю РФ. Знаходиться на берегах р. Кірпілі (басейн Азовського моря), за 50 км від м. Краснодар, 10 км від райцентру. Є адміністративним центром сільського поселення, до якого входять станиця П. (станом на 2021 мешкало 12 193 особи), хутори Козачий (1161 особа) і Левченко (162 особи). Назва походить від Платніровського куреня Війська Запорозького і Чорноморського козацького війська. Після переселення на Кубань (1792) він дві зими перебував на Тамані (на той час — острів). 1794 на території Бейсугського округу біля східної межі Чорноморського козацького війська засновано Платніровське курінне поселення, в якому проживала 141 особа. Поруч, на лівому березі р. Кірпілі, засновано Сергієвське курінне поселення. 1828 ці поселення об’єднано під назвою Платніровське. Згодом переселене нижче по течії річки на сучасне місце. Від 1842 — станиця П. Катеринодарського округу Чорноморського козацького війська. Від 1860 — у складі Кубанської обл. і Кубанського козацького війська. Від 1870 належала до Катеринодарського пов., від 1888 — Катеринодарського відділу. Згодом увійшла до складу нового Чорноморського кінного полку Кубанського козацького війська, що почав формуватися 27 березня 1889. Станом на 1916 у станиці було 1686 дворів, мешкало 11 995 осіб, зокрема 9795 корінних (переважно козаки) та 2200 «іногородніх». 1923 П. належала до Краснодарського відділу Кубано-Чорноморської обл. Після ліквідації відділів (1924) увійшла до складу Корєновського р-ну Кубанського округу Північно-Кавказького краю, після ліквідації округів (1930) — у Корєновському р-ні Північно-Кавказького краю. Під час голодомору і геноциду 1932–33 П. стала однією зі станиць, занесених на «чорні дошки», частина населення померла від голоду, частину примусово депортовано у північні р-ни СРСР. У П. переселяли родини з інших регіонів СРСР (але не з України) з метою змінення етнічного складу. Постановою бюро Корєновського райкому ВКП(б) від 8 лютого 1933 вирішено організувати у П. два колгоспи з червоноармійців, які прибули з інших воєнних округів, у зв’язку з чим за кілька днів (9–12 лютого) «провести внутристаничное переселение с территорий поименованных колхозов всех без исключения единоличников и худшую часть колхозников на территорию других колхозов». При цьому майно місцевих мешканців примусово передавали прибулим. Від 1934 — у складі Азово-Чорноморського краю, від 1937 — Краснодарського краю.
Рекомендована література
- Азаренкова А. С., Бондарь И. Ю., Вертышева Н. С. Основные административно-территориальные преобразования на Кубани (1793–1985 гг.). Краснодар, 1986.
Завантажити статтю
