Полтавська

Визначення і загальна характеристика

ПОЛТА́ВСЬКА — станиця Краснодарського краю РФ, адміністративний центр Красноармійського ра­йону. Знаходиться на берегах Полтавського єрика у дельті р. Кубань, за 106 км від м. Краснодар. Площа 20,84 км². Населе­н­ня 23 850 осіб (2023). Заснована 1794 на території Катеринодарського округу Чорноморського козацького війська як Полтавське курін­не поселе­н­ня, що отримало назву від Полтавського куреня Війська Запорозького і Чорноморського козацького війська. Від 1842 — станиця Полтавська Таманського округу Чорноморського козацького війська, від 1860 — у складі Кубанської обл. і Кубанського козацького війська. Від 1870 належала до Темрюцького пов., від 1888 — Темрюцького від­ділу (від 1910 — Таманський від­діл) Кубанської обл. П. була однією з найбільш економічно роз­винутих станиць на Кубані, козацьке населе­н­ня якої від­значалося згуртованістю й високим рівнем української національної самосві­домості. 1918 педагогічна семінарія П. перша на Кубані пере­йшла на українську мову на­вча­н­ня. Від 1920 належала до Словʼянського від­ділу Кубано-Чорноморської обл. (ліквідована на початку 1925). Після реорганізації від­ділів (1924) уві­йшла до складу Словʼянського р-ну Кубанського округу Пів­нічно-Кавказького краю, після ліквідації округів (1930) — у Словʼянському р-ні Пів­нічно-Кавказького краю. До 1932 населе­н­ня П. майже повністю складалося з українців, педагогічний технікум й усі школи здійснювали на­вча­н­ня українською мовою, діяли капела бандуристів і український драматичний гурток. Під час голодомору та геноциду 1932—33 П. стала однією зі станиць, занесених на «чорні дошки», частина населе­н­ня померла від голоду. За по­становою ЦК ВКП(б) та РНК СРСР від 14 грудня 1932 все корін­не населе­н­ня (на 1931 — 15 327 осіб) було примусово депортоване на Урал та в Казах­стан, а у П. пере­селено сімʼї демобілізованих червоноармійців (у звʼязку з цим станицю пере­йменовано на Красноармійську) з інших регіонів СРСР (але тільки не з України) з метою повної зміни етнічного складу населе­н­ня. Від 1934 — у складі Азово-Чорноморського краю (від 1935 — райцентр), від 1937 — Краснодарського краю. 1994 станиці повернуто історичну назву П., але назва ра­йону не була змінена.

Літ.: Попка И. Д. Черноморские казаки в их граж­данском и воен­ном быту. Санкт-Петербург, 1858; Щербина Ф. А. История Кубанского казачьего войска. Т. 1—2. Екатеринодар, 1910—13; Радин А., Шаумян Л. За что жители станицы Полтавской выселяются с Кубани в северные края. Москва, 1932; Голобуцкий В. А. Черноморское казачество. К., 1956; Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність. Мюнхен, 1968; Тархова Н. С. Участие Красной Армии в заселении станицы Полтавской зимой 1932/1933 г. (по материалам РГВА) // Голос минувшего. 1997. № 1; Селігор Ф. Свідче­н­ня очевидця про ре­пресії і голод у станиці Полтавській // Памʼятки України: історія та культура. 2005. № 3/4.

А. М. Авраменко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю