Рудницький Ярослав-Богдан

Визначення і загальна характеристика

РУДНИ́ЦЬКИЙ Ярослав-Богдан (28. 11. 1910, м. Перемишль, нині Підкарпатського воєводства, Польща — 19. 10. 1995, м. Монреаль, провінція Квебек, Канада) — мовознавець, літературознавець, перекладач, фольклорист, громадсько-політичний діяч. Чоловік М. Рудницької-Антонович. Доктор філософії (1937). Дійсний член НТШ (1947), УВАН у Канаді (1955; у 1955–69 — її президент). 1929–37 студіював українську мову та літературу, славістику, ономастику й етнологію у Львівському університеті, де 1934 здобув магістрат, 1937 — докторат. Працював в Українському науковому інституті у Берліні (1938–40); від 1940 — доцент, від 1943 — професор Українського вільного й Карлового університетів у Празі; 1945–48 — професор Гейдельберзького університету (Німеччина). Від 1949 — у Канаді. Засновник і завідувач (1949–76) відділу славістики Манітобського університету. Був професором Українського вільного університету в Мюнхені (Німеччина, 1949–80) та Українського католицького університету в Римі (від 1963). Організатор низки наукових об’єднань: Канадської асоціації славістів, Канадського лінгвістичного товариства (обидва — 1954), Канадського інституту назвознавства, Канадської асоціації порівняльного літературознавства (обидва — 1967), Міжнародної академії гуманістичних і суспільних наук Канади (1974). Відновив діяльність Української Могилянсько-Мазепинської АН і став її останнім президентом (1978–92), а після відновлення Києво-Могилянської академії в Києві передав їй усе майно, архів і видання АН, а також грошову пожертву. Засновник і редактор видавничих серій «Slavistica» (1949–73), «Onomastica» (1951–75), «Рудницькіяна» (українською та англійською мовами), продовжив видання «Літопису УВАН». Член Королівської комісії двомовності і двокультурності Канади (1963–71). Активний діяч Державного центру УНР в екзилі (1980–89 — голова Ради міністрів). Мовознавчі праці Р. присвячено українському словотвору, акцентології, діалектології, топоніміці, лексикографії. Одна з найголовніших — «An Etymological Dictionary of the Ukrainian Language» («Етимологічний словник української мови», у 2-х т., Вінніпеґ; Оттава, 1962–82), над якою працював бл. 40 р. Співукладач (із З. Кузелею) «Українсько-німецького словника» (Ляйпциґ, 1943; Вісбаден, 1983). У літературознавчому доробку — публікації про творчість Г. Сковороди, Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, Лесі Українки, І. Франка, П. Филиповича, Б.-І. Антонича. Автор українських перекладів творів В. Шекспіра, Р. Бернса та ін., а також англійських перекладів поезій Лесі Українки та Б.-І. Антонича. Чотири рази перевидав власним коштом «Кобзар» Т. Шевченка, видав 4 томи українського фольклору в Канаді.

Завантажити статтю