РУДНИ́ЦЬКИЙ Ярослав-Бог­дан (28. 11. 1910, м. Пере­мишль, нині Під­карпатського воєводства, Польща — 19. 10. 1995, м. Монреаль, провінція Квебек, Канада) — мово­знавець, літературо­знавець, пере­кладач, фольклорист, громадсько-політичний діяч. Чоловік М. Рудницької-Антонович. Доктор філософії (1937). Дійсний член НТШ (1947), УВАН у Канаді (1955; у 1955–69 — її президент). 1929–37 студіював українську мову та літературу, славістику, ономастику й етнологію у Львівському університеті, де 1934 здобув магістрат, 1937 — докторат. Працював в Українському науковому ін­ституті у Берліні (1938–40); від 1940 — доцент, від 1943 — професор Українського вільного й Карлового університетів у Празі; 1945–48 — професор Гайдельберзького університету (Німеч­чина). Від 1949 — у Канаді. Засновник і завідувач (1949–76) від­ділу славістики Манітобського університету. Був професором Українського вільного університету в Мюнхені (Німеч­чина, 1949–80) та Українського католицького університету в Римі (від 1963). Організатор низки наукових обʼ­єд­нань: Канадської асоціації славістів, Канадського лінгвістичного товариства (обидва — 1954), Канадського ін­ституту на­зво­знавства, Канадської асоціації порівняльного літературо­знавства (обидва — 1967), Між­народної академії гуманістичних і су­спільних наук Канади (1974). Від­новив діяльність Української Могилянсько-Мазепинської АН і став її остан­нім президентом (1978–92), а після від­новле­н­ня Києво-Могилянської академії в Києві пере­дав їй усе майно, архів і ви­да­н­ня АН, а також грошову пожертву. Засновник і редактор видавничих серій «Slavistica» (1949–73), «Onomastica» (1951–75), «Рудницькіяна» (українською та англійською мовами), продовжив ви­да­н­ня «Літопису УВАН». Член Королівської комісії двомовності і двокультурності Канади (1963–71). Активний діяч Державного центру УНР в екзилі (1980–89 — голова Ради міністрів). Мово­знавчі праці Р. присвячено українському словотвору, акцентології, діалектології, топоніміці, лексико­графії. Одна з найголовніших — «An Etymological Dictionary of the Ukrainian Language» («Етимологічний словник української мови», у 2-х т., Він­ніпеґ; От­тава, 1962–82), над якою працював бл. 40 р. Спів­укладач (із З. Кузелею) «Українсько-німецького словника» (Ляйпциґ, 1943; Вісбаден, 1983). У літературо­знавчому доробку — публікації про творчість Г. Сковороди, Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, Лесі Українки, І. Франка, П. Филиповича, Б.-І. Антонича. Автор українських пере­кладів творів В. Шек­спіра, Р. Бернса та ін., а також англійських пере­кладів поезій Лесі Українки та Б.-І. Антонича. Чотири рази пере­видав власним коштом «Кобзар» Т. Шевченка, видав 4 томи українського фольклору в Канаді.