Пархоменко Михайло Микитович
ПАРХО́МЕНКО Михайло Микитович (09(22). 09. 1910, х. Шкуратівка Сумського пов. Харківської губ., нині село Сумського р-ну Сумської обл. — 03. 12. 1982, Москва) — літературознавець, критик. Доктор філологічних наук (1952), професор (1953). Член СП СРСР (1946). Закінчив Сумський педагогічний технікум (1928), Московський педагогічний інститут (1935). Учителював на Конотопщині та Корюківщині (1928–31). Від 1938 — доцент, 1940–42 — в. о. завідувача кафедри російської літератури Ярославського педагогічного інституту (РФ); 1944–45 — завідувач, 1945–53 — доцент кафедри української літератури, 1953–60 — завідувач кафедри російської літератури Львівського університету; водночас 1944–46 — старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту української літератури АН УРСР; від 1960 — професор кафедри літературознавства, мистецтвознавства, журналістики Академії суспільних наук при ЦК КПРС (Москва). Наукові дослідження: питання розвитку української літератури, взаємозвʼязки української та російської літератур, теоретичні проблеми літературознавства. Аналізував художні здобутки А. Головка, І. Микитенка, О. Гончара, М. Стельмаха.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Горький і Західна України. Л., 1946; Иван Франко и русская литература. Москва, 1948; 1954; Ал. Корнейчук. Москва, 1952; Великий украинский писатель И. Я. Франко. Москва, 1956; Драматургія Івана Франка. Л., 1956 (російською мовою — Москва, 1957); Т. Г. Шевченко — великий украинский поэт. Москва, 1964; Творчество М. Коцюбинского // Коцюбинский М. Собрание сочинений. Т. 1. Москва, 1965; Ив. Франко в воспоминаниях современников. Москва, 1966; Актуальные проблемы социалистического реализма. Москва, 1972; Оновлення традицій (Традиції і новаторство соціалістичного реалізму в українській прозі) / Пер. з рос. К., 1978.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
