Риндич Алла Володимирівна

РИ́НДИЧ Алла Володимирівна (18. 01. 1939, Київ) — фахівець у галузі молекулярної вірусології та молекулярної онкогенетики. Доктор біо­логічних наук (1990), професор (1995), член-кореспондент НАНУ (1997). Державна премія України в галузі науки і техніки (2020). Премія НАНУ імені С. Гершензона (2004). Закінчила Київський університет (1964). Працювала в Ін­ституті мікробіо­логії і вірусології АН УРСР (1963–68). Від 1968 — в Ін­ституті молекулярної біо­логії і генетики (обидва — Київ): 1986–89 — провід­ний науковий спів­робітник, 1989–92 — завідувач лабораторії молекулярної онкогенетики, від 1992 — завідувач від­ділу функціональної геноміки. Водночас 1995–2004 — професор кафедри молекулярної біо­логії Київського університету. Основні напрями наукової діяльності: ви­вче­н­ня механізмів зло­якісної транс­формації клітини і ролі ретровірусів у цьому процесі; дослідже­н­ня механізмів виникне­н­ня нових гостро-транс­формуючих ретровірусів та їх адаптації до нових хазяїв. Однією з перших почала і успішно продовжує роботи в галузі зворотної транс­крипції, клонува­н­ня та ви­значе­н­ня структури еукаріотичних генів. Р. була одним із організаторів між­народних наукових про­грам «Зворотна транскриптаза» і «Ревертаза-онкоген», викона­н­ня яких створило в країні наукову базу ген­ної інженерії та фундаментальних досліджень у галузі молекулярної онкогенетики. Спів­працювала з провід­ними закордон­ними науковими центрами Франції, Чехії, США, Італії, Німеч­чини, Китаю. Як за­прошений професор читала курс лекцій у Новій Зеландії. Р. — член Європейської асоціації з ви­вче­н­ня раку (EACR), Організації з ви­вче­н­ня геному людини (HUGO) та ін.