Пошивайло Олесь

ПОШИВА́ЙЛО Олесь (Олександр Микола­йович; 06. 11. 1958, смт Опішня, нині Полтавського р-ну Полтавської обл.) — етнолог, керамолог. Син Миколи, онук Гаврила та Євдокії Пошивайлів. Доктор історичних наук (1995), професор (2011). Заслужений діяч науки і техніки України (2004). Премії імені І. Нечуя-Левицького (1995), імені Б. Возницького (2013). Ґран-Прі 4—7 Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (2010—13). Закінчив Київський педагогічний ін­ститут (1981). Стажувався в провід­них керамологічних і музейних центрах Європи. У 1981—85 — молодший, старший науковий спів­робітник Музею народної архітектури та побуту УРСР (Київ); 1985—86 — методист з музейної роботи, старший науковий спів­робітник Полтавського крає­знавчого музею; засновник і директор Національного музею-заповід­ника українського гончарства (1986—2003, від 2016) та Ін­ституту керамології — від­діле­н­ня Ін­ституту народо­знавства НАНУ (2000—21; обидва — Опішня). Ініціював створе­н­ня Гончарської книгозбірні України (1987), Національного архіву українського гончарства, Селюченко Олександри меморіального музею-садиби (обидва — 1988), Аудіовізуальної студії українського гончарства (1990), Колегіуму мистецтв у Опішному (1997), Пошивайлів родини меморіального музею-садиби (1999), Національної галереї монументальної глиняної скульптури просто неба (2001), Сморжа Леоніда меморіального музею-садиби (2009), Музею мистецької родини Кричевських (2013), Музею малобудищанського гончарства (етносело «Гончарія», 2017), Меморіального музею-садиби гончаря Василя Омеляненка (2023). Фундатор української наукової школи керамології; голова правлі­н­ня Українського керамічного товариства (2000—14) та Кон­гресу українських керамологів (від 2015). Організатор великої кількості між­народних і національних семінарів, конференцій, симпозіумів, кон­гресів, фестивалів, ви­ставок-конкурсів, фотоконкурсів з керамології, гончарства, кераміки. Автор-упорядник альбомів-каталогів національних ви­ставок-конкурсів художньої кераміки «КерамПІК у Опішному» (2010—12), національних фотоконкурсів «Гончарні візії країни» (2011—12), Між­народних бієнале художньої кераміки (2019, 2021, 2023), Національного симпозіуму монументальної кераміки «Гіганти Незалежної України» (2021). Засновник і головний редактор видавництва «Українське народо­знавство» (Опішня, 1991), щорічників «Українське гончарство» (1993—99), «Українська керамологія» (від 2001) та «Бібліо­графія українського гончарства» (2000—16), а також «Українського керамологічного журналу» (2001—05) та «Археологічної керамології» (від 2019).

Завантажити статтю