Рамач Михайло Юрійович

РА́МАЧ Михайло Юрійович (16. 08. 1951, с. Руський Керестур, Воєводина, нині Сербія — 13. 05. 2023, м. Петроварадин, Сербiя) — журналiст, перекладач, поет, сценарист. За фахом історик. Брат Я. Рамача. Член НСПУ (1993). Лауреат літературних і журналiстських премій імені С. Мілетича, С. Маринковича. Премія Радiотелебачення Воєводини імені С. Ходжича за авторську роботу в галузі тележурналістики (2013). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2006). Закінчив гімназiю та ліцей при Українській малій духовній семінарії в Римі (1970), Університет в м. Новий Сад (нині Сербія, 1978). Працював у редакціях газет «Руске слово», «Дневник» та «Независни». Головний редактор газет «Војводина» (1991–2001), «Наша борба» (1998), «Данас» (2006–09). Редагував україномовний християнський журнал «Дзвони» (1993–97), був кореспондентом агенства «Укрінформ» (1993–2006) та «Радіо Вільна Європа» (1998). Один із засновників Незалежної асоціації журналістів Воєводини (1990). Зробив вагомий внесок у розвиток русинської та сербської журналістики. Першу збірку віршів видав 1974. Писав по-русинськи та сербською мовою, ними ж перекладав з угорської, словацької, румунської та грузинської мов. Переклади із сербської, італiйської, англiйської та iн. мов по-русинськи ввійшли до шкільних підручників. Сербською мовою переклав роман «Собор» О. Гончара (1989), книжки «Веселинка» (1990) та «Били жаданя» (1999) М. Павлович. Упорядкував антологію русинської поезії у перекладі українською «Ми ту нє госци / Ми тут не гості» (Уж., 1997). Автор сценарiю документального серiалу «Векови пријатељства» («Столiття дружби») про iсторичнi та культурнi зв’язки українського та сербського народiв, який трансльовано на Радiотелебаченні Воєводини (2018). Разом із братом Янком із давньогрецької мови переклав по-русинськи Біблію (2019; орден Святого папи Сильвестра). Підготував до друку книги «A. Žukovski, O. Subteljni. Kratka istorija Ukrajine» (2018), «Ž. Marelj. Ukidanje autonomije Vojvodine, početak razbijanja Jugoslavije» (2020; обидві — Белґрад) та «Я. Сабадош. Розваляни салаш» (Нови Сад, 2021). Засудив вторгнення військ РФ на територію України 24 лютого 2022, про що опублікував статтю у тижневику «Руске слово» — «же би ся знало, же не всі в Сербії кланяються Путіну. Кланяються й співають йому оди лише ті, що з Москви отримують криваві долари».

Завантажити статтю