Пічук Ісак Мойсейович
Визначення і загальна характеристика
ПІЧУ́К Ісак Мойсейович (15. 11. 1892, м. Летичів Подільської губ., нині с-ще Хмельницького р-ну Хмельницької обл. — 17. 09. 1970, м. Макіївка, нині Донецького р-ну Донецької обл.) — гірничий інженер. Доктор технічних наук (1944), професор (1945). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1958). Закінчив Катеринославський гірничий інститут (нині Дніпро, 1914). У 1914–24 — завідувач вентиляційного управління рудником на шахтах Донбасу; 1924–27 — завідувач науково-дослідної частини Центральної рятувальної станції у Макіївці; 1927–49 — завідувач групи «Союзвугілля» у Харкові; 1949–70 — завідувач лабораторії Макіївського НДІ з безпеки робіт в гірничій промисловості. Основний напрям наукових досліджень — безпека у вугільній промисловості: провітрювання шахт, боротьба рудниковими пожежами й раптовими викидами вугілля та газу, процеси самозаймання вугілля тощо. Розробив способи дегазації супутників вугільних пластів і методику прогнозу багатогазовості шахт Донбасу.
Додаткові відомості
- Основні праці
- О внезапных выделениях газа. Москва, 1926; Основные положения о работе в газообильных шахтах // Уголь. 1937. № 140; К вопросу об определении категорийности шахт по газу // Там само. 1948. № 4; Дегазация спутников угольных пластов // Изв. АН СССР. 1955. № 9; Дегазация на шахтах Донбасса // Уголь. 1956. № 12.
Завантажити статтю
Людина 
