Півень Олександр Юхимович
ПІ́ВЕНЬ Олександр Юхимович (псевд.: Мартин Забігайло, О. Ходькевич-Сапсай; 16(28). 06. 1872, станиця Павловська, нині Краснодарського краю, РФ — 07. 04. 1962, м. Дармштадт, Німеччина) — поет, фольклорист, етнограф, прозаїк, драматург. Батько Ю. Півня. Нащадок чорноморського козака, який переселився на Кубань наприкінці 18 ст. Закінчив Катеринодарське духовне училище (нині Краснодар). Працював канцеляристом Кубанського обласного правління, писарем у різних станицях. 1900–02 був станичним отаманом Павловської. За його отаманства збудовано приміщення гімназії (1901), відкрито бібліотеку, організовано проведення великих щорічних ярмарків. Допомагав етнографу М. Дикаріву збирати матеріал, після його смерті (1899) продовжив цю роботу самостійно. 1904–20 у видавництвах Одеси, Києва, Харкова, Москви, Катеринодара надрукував 28 збірників кубанського фольклору (зокрема гумористичного), серед них — «Сім кіп брехеньок», «Торбина сміху та мішок реготу», «Чорноморські витребеньки, або Три мішки гречаної вовни», «Козацькі жарти та сміхи усім людям для втіхи», «Козацькі розваги», «Збираниці повний міх на забаву та на сміх», «Весела козацька старовина», «Веселим людям на втіху», «Смійся, регочись та за боки берись» (окрім фольклору, там були твори Т. Шевченка, М. Вороного, Я. Жарка та ін. українських літераторів). Частину збірок становило зібрання українських пісень. Писав на чорноморській говірці української мови. Під час революційних подій і Визвольних змагань 1917–21 працював як пропагандист, закликав «стояти під козацькими прапорами» проти більшовицької навали. Його виступи збирали десятитисячні аудиторії. У березні 1920 виїхав до Грузії, потім до Криму, звідти разом із іншими кубанськими козаками був евакуйований на о-в Лемнос (Греція). Від 1921 — на еміграції в Югославії. Вміщував публікації у часописах «Казачьи думы», «Вольная Кубань», «Путь казачества», «Вольное казачество». Наприкінці 1930-х рр. поселився у Німеччині, жив у будинку для літніх людей у Дармштадті. Цілком присвятив себе філософії та релігії, іноді публікував свої твори в козацьких виданнях: «Кубанський край» (Канада), «Козаче життя» (США) та ін. В останні роки життя систематизував усе написане в рукописному 2-томнику власних творів «Кубанський кобзар», що був надрукований після його смерті (м. Провіденс, США, 1982).
Рекомендована література
- Чумаченко В. Слово об Александре Пивне // Кубанские новости. 1993, 24 марта;
- Його ж. «Я давно вже по світу блукаю...» // Югополис. 1994. № 3;
- Його ж. Казачий кобзарь (о жизни и творчестве Александра Ефимовича Пивня) // Родная Кубань. 2002. № 4.
Завантажити статтю
Людина 
