Пелещук Анатолій Петрович

ПЕЛЕЩУ́К Анатолій Петрович (16. 07. 1913, Київ — 01. 04. 2010, там само) — лікар-терапевт. Брат В. Пелещука. Доктор медичних наук (1963), професор (1964). Заслужений діяч науки УРСР (1973). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1980). Премії імені М. Стражеска (1992) та імені Ф. Яновського (1997) НАНУ. Орден Бог­дана Хмельницького 3-го ступеня (1999). Закінчив Київський медичний ін­ститут (1936), де від­тоді й працював (нині Національний медичний університет): 1963—87 — завідувач, від 1987 — професор кафедри внутрішньої медицини № 3; водночас 1971—87 — завідувач від­діле­н­ня терапевтичної нефрології Київського НДІ урології та нефрології. Під час 2-ї світової війни служив військовим лікарем. Ви­вчав пита­н­ня клінічної фізіології та фармакології травної системи, симптоматику найпоширеніших захворювань органів травле­н­ня, про­блеми лікува­н­ня алергологічних, онкологічних та ревматологічних патологій, поруше­н­ня різних систем організму при ниркових хворобах. Одним із перших роз­почав дослідже­н­ня особливостей захворювань травної системи у людей літнього віку. Зробив вагомий внесок у роз­виток курортного лікува­н­ня захворювань травної системи. Автор праць з історії медицини, зокрема «Легенди і бувальщини київської медицини (люди, факти, події, документи)» (2001, спів­авт.), а також «Спогадів київського професора медицини» (2003; обидва — Київ).

Завантажити статтю