Павлов Микола Васильович

ПА́ВЛОВ Микола Васильович (30. 05. 1913, м. Ржев, нині Тверської обл., РФ — 13. 02. 2008, Одеса) — санітарний лікар, лікар-епідеміолог. Герой Соціалістичної Праці (1969). Закінчив 2-й Ленінградський медичний інститут (нині Санкт-Петербург, 1938). Працював у Хабаровську та Архангельську (обидва — РФ). 1953–79 –головний лікар басейнової санітарно-епідеміологічної станції Чорноморсько-Азовського відділу охорони здоров’я на водному транспорті (Одеса), водночас — головний державний санітарний лікар Чорноморсько-Азовсько-Дунайського морського басейну України. Брав участь у розробленні проєктів та будівництві нових морських торговельних і рибних портів (Білгород-Дністровський, Південний, Ренійський морські торговельні порти тощо), модернізації суден приписного флоту, розширенні берегової бази з обслуговування флоту. Сприяв зміцненню кадрового потенціалу портових санітарно-епідеміологічних станцій басейну, їхньої матеріально-технічної бази та лабораторної служби. З ініціативи П. та за його участі збудовані й уведені в експлуатацію санітарно-епідеміологічні станції в портах Керч, Іллічівськ (нині Чорноморськ), Севастополь, Миколаїв, Рені, санітарно-карантинні відділи в портах Рені, Білгород-Дністровський, Південний, Дніпро-Бузький, Севастопольський рибний тощо. Зробив вагомий внесок у реалізацію заходів з локалізації й ліквідації спалаху холери в Одесі 1970. Наукові праці присвячені питанням забезпечення медико-санітарної безпеки моряків та організації охорони здоров’я на водному транспорті.

Завантажити статтю