Передкарпатський артезіанський басейн

ПЕРЕДКАРПА́ТСЬКИЙ АРТЕЗІА́НСЬКИЙ БАСЕ́ЙН  — басейн артезіанських і безнапірних підземних вод, структурно приурочений до однойменного передгірного прогину. Як гідрогеологічна структура, утворена в неогені і складена потужною товщею неогенових моласових відкладів, П. а. б. є складовою частиною Карпатської гідрогеологічної провінції і разом із Передкарпатським прогином поширюється за межі території України. В Україні охоплює значні частини Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Гідрогеологічні умови українського фрагмента П. а. б. визначені передусім наявністю окремих водоносних піщаних і пісковикових прошарків у товщі переважно слабкопроникних глинистих відкладів міоценового віку; водоносність цих здебільшого лінзоподібних і спорадично розповсюджених прошарків є низькою. Водоносні горизонти, приурочені до давніших, доміоценових (крейдових, юрських, палеозойських) відкладів, залягають на значних глибинах, їхня водозбагаченість слабка. Іншою особливістю П. а. б. є те, що майже всі накопичені в ньому міжпластові підземні води є високомінералізованими. Формуються вони не лише на великих глибинах в зоні ускладненого водообміну (як це зазвичай буває в інших артезіанських басейнах), а й у приповерхневих зонах внутрішньої, передгірної частини басейну внаслідок вилуговування солей з водовмісних порід неогенового віку. Висока мінералізація міжпластових вод передгірної частини басейну практично унеможливлює їхнє використання для потреб централізованого водопостачання. У П. а. б. на території України виділяють два гідрогеологічні райони: Внутрішній, передгірний, який охоплює алохтонні Бориславсько-Покутський та Самбірський покриви Передкарпатського прогину і Зовнішній, що просторово співпадає із автохтонною Більче-Волицькою структурно-фаціальною зоною прогину. Складніша геологічна будова Внутрішнього району басейну зумовила більшу різноманітність його гідрогеологічних умов. Хімічний склад підземних вод у його межах надзвичайно строкатий. Геолого-структурні і гідрогеологічні особливості Передкарпатського прогину зумовили не лише значну різноманітність підземних вод за умовами їхнього формування, мінералізацією й хімічним складом, але й визначили цілком закономірне поширення їх основних типів в межах артезіанського басейну. Так, для вод Зовнішньої (Більче-Волицької) зони прогину характерна досить чітка гідрохімічна зональність. Води верхньої частини неогенового розрізу, де проходить інтенсивний водообмін, прісні, мають гідрокарбонатний або сульфатний склад, мінералізація їх у межах 0,3–1,0 г/дм³. Нижче по розрізу склад води поступово змінюється на сульфатно-хлоридний, місцями гідрокарбонатно-хлоридний, в основі розрізу — на хлоридний. Одночасно відбувається поступове зростання мінералізації. У Внутрішній зоні прогину, з її складчасто-насувною структурою, вертикальна гідрохімічна зональність підземних вод не витримується. Внаслідок вилуговування соленосних відкладів у верхній частині місцевого геологічного розрізу формуються мінеральні води й розсоли з мінералізацією від 2–3 до 400 г/дм³ і більше. Склад цих вод і розсолів різноманітний: хлоридний натрієвий, сульфатний натрієвий, хлоридно-сульфатний магнієво-натрієвий.

Основним джерелом водопостачання населених пунктів, розміщених в межах басейну, є широко поширений водоносний горизонт, приурочений до четвертинних алювіальних відкладів річкових долин. Ресурси підземних вод цього горизонту формуються переважно внаслідок інфільтрації атмосферних опадів, води безнапірні або слабконапірні. З огляду на це, П. а. б., з позиції використання підземних водних ресурсів для забезпечення потреб суспільства, не зовсім відповідає критеріям, згідно яких виділяють класичні артезіанські басейни. Тому сучасні українські фахівці під час розроблення нового варіанта гідрогеологічного районування України запропонували термін «Передкарпатська водоносна система». Її виділяють поряд із Карпатською і Волино-Подільською водоносними системами. П. а. б. вирізняє наявність різних за сольовим складом лікувальних вод, які формуються здебільшого завдяки вилуговуванню соленосних порід. Важливе значення мають сульфатовмісні лікувальні розсоли, які широко застосовують для лікування на Моршинському та Трускавецькому курортах. Високомінералізовані розсоли хлоридного натрієвого складу використовують як промислові для видобутку високоякісної кухонної солі. Розсоли Бистрівського родовища промислових підземних вод, яке розташоване за 7 км на південний схід від м. Трускавець Дрогобицького р-ну Львівської обл., є гідромінеральною сировиною для виготовлення лікувального препарату — Трускавецької натуральної солі «Барбара». Водоносний горизонт в алювіальних відкладах басейну слугує основним джерелом водопостачання для багатьох міст Передкарпаття, зокрема Стрия, Івано-Франківська, Калуша та ін., а також Львова. Води в алювіальних відкладах прісні, з мінералізацією до 500 мг/дм³, за хімічним складом гідрокарбонатно-хлоридні натрієво-кальцієві. Забруднення питних підземних вод у межах басейну відбувається внаслідок сільськогосподарської, комунальної, промислової та видобувної діяльності. Найбільшим забруднювачем підземних вод впродовж останніх десятиліть було хвостосховище ДВП «Калуш» (Івано-Франківська обл.), яке здійснювало відкриту розробку калійних руд. У зоні впливу цього хвостосховища, за даними попередніх років, підземні води алювіального водоносного горизонту мали сухий залишок 1100–2300 мг/дм³ через підвищення вмісту хлоридів до 527–1857 мг/дм³ (гранично допустима концентрація (ГДК) — 250). На території Львівської області, в межах рудника підземної виплавки сірки та хвостосховища калійного комбінату м. Стебник, підземні води неогенових та верхньокрейдових відкладів, за даними минулих років, забруднені амонієм до 14 мг/дм³ (ГДК — 0,5), сульфатами до 1500 мг/дм³ (ГДК — 250), залізом до 100 мг/дм³ (ГДК — 0,2).

Завантажити статтю