Передкарпатський артезіанський басейн

ПЕРЕ­ДКАРПА́ТСЬКИЙ АРТЕЗІА́НСЬКИЙ БАСЕ́ЙН — басейн артезіанських і без­напірних під­земних вод, структурно приурочений до одно­ймен­ного перед­гірного прогину. Як гідрогеологічна структура, утворена в неогені і складена потужною товщею неогенових моласових від­кладів, П. а. б. є складовою частиною Карпатської гідрогеологічної провінції і разом із Пере­дкарпатським прогином поширюється за межі території України. В Україні охоплює значні частини Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Гідрогеологічні умови українського фрагмента П. а. б. ви­значені перед­усім наявністю окремих водоносних піщаних і пісковикових прошарків у товщі пере­важно слабко­проникних глинистих від­кладів міоценового віку; водоносність цих здебільшого лінзоподібних і спорадично роз­по­всюджених прошарків є низькою. Водоносні горизонти, приурочені до давніших, доміоценових (крейдових, юрських, палеозойських) від­кладів, залягають на значних глибинах, їхня водо­збагаченість слабка. Іншою особливістю П. а. б. є те, що майже всі накопичені в ньому між­пластові під­земні води є високомінералізованими. Формуються вони не лише на великих глибинах в зоні ускладненого водооб­міну (як це за­звичай буває в інших артезіанських басейнах), а й у приповерх­невих зонах внутрішньої, перед­гірної частини басейну внаслідок вилуговува­н­ня солей з водовмісних порід неогенового віку. Висока мінералізація між­пластових вод перед­гірної частини басейну практично унеможливлює їхнє викори­ста­н­ня для потреб централізованого водопо­стача­н­ня. У П. а. б. на території України виділяють два гідрогеологічні ра­йони: Внутрішній, перед­гірний, який охоплює ало­хтон­ні Бориславсько-Покутський та Самбірський покриви Пере­дкарпатського прогину і Зовнішній, що просторово спів­падає із авто­хтон­ною Більче-Волицькою структурно-фаціальною зоною прогину. Складніша геологічна будова Внутрішнього ра­йону басейну зумовила більшу різноманітність його гідрогеологічних умов. Хімічний склад під­земних вод у його межах над­звичайно строкатий. Геолого-структурні і гідрогеологічні особливості Пере­дкарпатського прогину зумовили не лише значну різноманітність під­земних вод за умовами їхнього формува­н­ня, мінералізацією й хімічним складом, але й ви­значили цілком закономірне пошире­н­ня їх основних типів в межах артезіанського басейну. Так, для вод Зовнішньої (Більче-Волицької) зони прогину характерна досить чітка гідрохімічна зональність. Води верх­ньої частини неогенового роз­різу, де проходить інтенсивний водооб­мін, прісні, мають гідрокарбонатний або сульфатний склад, мінералізація їх у межах 0,3—1,0 г/дм³. Нижче по роз­різу склад води по­ступово змінюється на сульфатно-хлоридний, місцями гідрокарбонатно-хлоридний, в основі роз­різу — на хлоридний. Одночасно від­бувається по­ступове зро­ста­н­ня мінералізації. У Внутрішній зоні прогину, з її складчасто-насувною структурою, вертикальна гідрохімічна зональність під­земних вод не витримується. Внаслідок вилуговува­н­ня соленосних від­кладів у верх­ній частині місцевого геологічного роз­різу формуються мінеральні води й роз­соли з мінералізацією від 2—3 до 400 г/дм³ і більше. Склад цих вод і роз­солів різноманітний: хлоридний натрієвий, сульфатний натрієвий, хлоридно-сульфатний магнієво-натрієвий.

Основним джерелом водопо­стача­н­ня населених пунктів, роз­міщених в межах басейну, є широко поширений водоносний горизонт, приурочений до четвертин­них алювіальних від­кладів річкових долин. Ресурси під­земних вод цього горизонту формуються пере­важно внаслідок інфільтрації атмо­сферних опадів, води без­напірні або слабконапірні. З огляду на це, П. а. б., з позиції викори­ста­н­ня під­земних водних ресурсів для забезпече­н­ня потреб су­спільства, не зовсім від­повід­ає критеріям, згідно яких виділяють класичні артезіанські басейни. Тому сучасні українські фахівці під час роз­робле­н­ня нового варіанта гідрогеологічного ра­йонува­н­ня України за­пропонували термін «Пере­дкарпатська водоносна система». Її виділяють поряд із Карпатською і Волино-Подільською водоносними системами. П. а. б. вирізняє наявність різних за сольовим складом лікувальних вод, які формуються здебільшого завдяки вилуговуван­ню соленосних порід. Важливе значе­н­ня мають сульфатовмісні лікувальні роз­соли, які широко за­стосовують для лікува­н­ня на Моршинському та Трускавецькому курортах. Високомінералізовані роз­соли хлоридного натрієвого складу використовують як промислові для видобутку високо­якісної кухон­ної солі. Роз­соли Бистрівського родовища промислових під­земних вод, яке роз­ташоване за 7 км на пів­ден­ний схід від м. Трускавець Дрогобицького р-ну Львівської обл., є гі­дромінеральною сировиною для виготовле­н­ня лікувального препарату — Трускавецької натуральної солі «Барбара». Водоносний горизонт в алювіальних від­кладах басейну слугує основним джерелом водопо­стача­н­ня для багатьох міст Пере­дкарпа­т­тя, зокрема Стрия, Івано-Франківська, Калуша та ін., а також Львова. Води в алювіальних від­кладах прісні, з мінералізацією до 500 мг/дм³, за хімічним складом гідрокарбонатно-хлоридні натрієво-кальцієві. За­брудне­н­ня питних під­земних вод у межах басейну від­бувається внаслідок сільськогосподарської, комунальної, промислової та видобувної діяльності. Найбільшим за­бруднювачем під­земних вод впродовж остан­ніх десятиліть було хвосто­сховище ДВП «Калуш» (Івано-Франківська обл.), яке здійснювало від­криту роз­робку калійних руд. У зоні впливу цього хвосто­сховища, за даними попередніх років, під­земні води алювіального водоносного горизонту мали сухий залишок 1100—2300 мг/дм³ через під­вище­н­ня вмісту хлоридів до 527—1857 мг/дм³ (гранично допустима концентрація (ГДК) — 250). На території Львівської області, в межах рудника під­земної виплавки сірки та хвосто­сховища калійного комбінату м. Стебник, під­земні води неогенових та верх­ньокрейдових від­кладів, за даними минулих років, за­бруднені амонієм до 14 мг/дм³ (ГДК — 0,5), сульфатами до 1500 мг/дм³ (ГДК — 250), залізом до 100 мг/дм³ (ГДК — 0,2).

Завантажити статтю