Сюта Богдан Омелянович
СЮ́ТА Богдан Омелянович (28. 11. 1960, м. Дрогобич Львівської обл.) — музикознавець, піаніст, композитор, педагог. Чоловік Г. Сюти. Доктор мистецтвознавства (2007), професор (2011). Член НСКУ (1992), Міжнародної асоціації нової музики «Європа — Європа» (ФРН, 1995). Науковий консультант Міжнародної організації народної творчості при ЮНЕСКО (2010). Премія імені М. Лисенка (2013). Закінчив Львівську консерваторію (1984, кл. композиції П. Гергелі; 1985, кл. фортепіано Ю. Боня) та аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АНУ (1992; керівник — А. Муха). Викладав у Дрогобицьких музичному училищі (1984–87) та педагогічному інституті (1985–89), водночас був піаністом в джазовому інструментальному ансамблі «Діксиленд» викладачів Дрогобицького музичного училища (1985–87). У 1985–90 концертував у складі фортепіанного дуету з Л. Садовою, виступав як соліст та піаніст-акомпаніатор із Б. Щуриком (баритон) та Г. Теслюк (сопрано). 1996–2002 неодноразово концертував у Швеції як артист камерних ансамблів. 1992–97 — учений секретар, 2001–08 — старший науковий співробітник відділу музикознавства Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології НАНУ. 1996–98 — національний консультант Представництва ЮНІСЕФ в Україні. 1997–98 — заступник директора камерного ансамблю «Київські солісти». Від 2006 — професор кафедри теорії музики Національної музичної академії України (Київ). Водночас 2019–22 — проректор та перший проректор Київської АМ. С. — співавтор серії компакт-дисків традиційного українського фольклору «Моя Україна. Берви». Організував гастролі в Україні відомого ансамблю традиційної японської музики «Кото-ансамбль Казуе Саваї». Брав участь у підготовці та проведенні спільно з однією з найбільших фортепіанних фірм світу «Stainway and Sons» низки просвітницьких концертів класичної музики у Києві, Львові, Харкові, Одесі. Наукові дослідження: теоретичні проблеми сучасної музики; історія української музики; музична славістика. Автор статей в ЕСУ, «Українській музичній енциклопедії» та «Енциклопедії художньої культури західних і південних слов’ян». Започаткував в Україні наукове вивчення парамузикознавства, є одним із основоположників вивчення феноменів цитати в музиці й розроблення теорії прецедентних феноменів. Серед учнів — Н. Проніна, О. Войтенко, В. Ракочі.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Проблеми організації художньої цілісності в українській музиці другої половини XX століття. К., 2004; Музична творчість 1970–1990-х років: параметри художньої цілісності. К., 2006; Глобалізаційні та периферизаційні процеси в культурі як чинник організації художньої цілісності в сучасній музиці. Дрогобич, 2007; Основи парамузикознавства. К., 2010; Історія української музичної культури. К., 2011 (співавт.); Українська музична культура. Погляд крізь віки. К., 2014 (співавт.); Цитата в системі музичної мови. К.; Х., 2016; 2022. Тв.: для симфонічного оркестру — Симфонія (1984); камерно-інструментальні — 2 струнних квартети (1982, 1984–85), Варіації для флейти, скрипки і арфи (1982), Варіації на шведську тему для скрипки, альта та фортепіано (1999); хорові — кантати «Перемога Герніки» на вірші П. Елюара (1987), «Слово Проповідника» на тексти Нового Заповіту (1995), обробки народних пісень для хорів а капела та для голосу з фортепіано; камерно-вокальні та камерно-інструментальні (для сольних інструментів та інструментальних дуетів) твори і цикли.
Рекомендована література
- Романко В. Параметри сучасної музики (про книгу Богдана Сюти) // Українська музична газета. 2009. № 4;
- Найдюк О. Богдан Сюта. Основи парамузикознавства // Критика. 2011. № 9–10;
- Веселовська Г. До основ парамузикознавства // Студії мистецтвознавчі: Театр. Музика. Кіно. К., 2011. Ч. 3.
Завантажити статтю
Людина 
