Паланський Олександр Степанович

ПАЛА́НСЬКИЙ Олександр Степанович (28. 08. 1919, м-ко Ставище Таращанського пов. Київської губ., нині с-ще Білоцерківського р-ну Київської обл. — 08. 03. 1945, м. Старґард, Східна Померанія, Німеч­чина, нині Західнопоморського воєводства, Польща) — військовик. Герой Радянського Союзу (1944). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. 1938–41 заочно на­вчався в Уманському учительському ін­ституті (Київської, нині Черкаської обл.) та водночас учителював у Ставищенській загальноосвітній школі № 2 (1968–2023 — імені П.). В армії від травня 1941, на фронті від березня 1942. У червні 1943 закінчив Ульяновське танкове училище (РФ). Від­значився у жовтні 1943 як командир танкового взводу під час форсува­н­ня Дні­пра на межі Чернігівської та Гомельської (по­близу смт Лоєв, Білорусь) областей і захопле­н­ня ворожих плацдармів у селах Козероги та Стародубка Лоєвського р-ну. 8 березня 1945 під час боїв за м. Старґард був поранений, того ж дня помер у польовому го­спіталі. На його честь у рідному с-щі також були на­звані провулок (2015 ліквідовано та зараховано у межі вулиці Садова) і вулиця; на фасаді школи встановлено меморіальну дошку, у її фойє — бронзове погру­д­дя.