Палау, Республіка Палау

Визначення і загальна характеристика

ПАЛА́У, Республіка Палау (англ. — Palau, Republic of Palau) — держава в Океанії. Складається з 6-ти острівних груп вулканічного та коралового походже­н­ня (найбільший острів — Бабелтуап) загальною кількістю понад 300 островів у пів­нічній частині Тихого океану на захід від Каролінських островів, на пів­ден­ний схід від Філіп­пін. Площа 459 км². Населе­н­ня 18 024 особи (2021). Столиця — Нґерулмуд (277 осіб, 2021). Адміністративно-територіальний поділ: 16 штатів (до 1984 — муніципалітетів). Офіційні мови: палау (65,2 %; на більшості островів) та англійська (19,1 %). Етнічні групи: палау (мікронезійська з домішками малайської та меланезійської) — 73 %, каролінська — 2 %, азіатська — 21,7 %, кавказька — 1,2 %, інші — 2,1 %. Віро­сповіда­н­ня: католицизм — 45,3 %, проте­стантизм — 34,9 %, іслам — 3 %, місцеві вірува­н­ня. Грошова одиниця — долар США. Державний устрій — унітарна президентська республіка. Глава держави — президент (від 2021 — С. Віппс). Найвищий законодавчий орган — Національний кон­грес.

Історична довід­ка

Перші люди прибули на архіпелаг Палау близько 1000 р. до н. е. з Пів­ден­но-Східної Азії, про що свідчать залишки складного, високоорганізованого су­спільства матріархального типу, де високопо­ставлені жінки обирали вождів. Острови були найзахіднішою частиною широко роз­ки­даних островів Тихого океану на пів­ніч від Нової Ґвінеї, які іспанські дослідники на­звали у 17 ст. Каролінськими островами. На початку 18 ст. іспанські місіонери-єзуїти мали декілька не­вдалих спроб від­відати острови. Іспанія отримала певний вплив на островах і керувала ними з Філіп­пін. Після втрати Філіп­пін в іспано-американській війні продала 1899 Палау Німеч­чині. 1914 Японія захопила Палау, 1920 отримала мандат Ліги Націй на управлі­н­ня островами, 1922 зробила Корор столицею свого мандату на Пів­ден­ні моря. До початку 2-ї світової війни в Кокорі японців проживало в 4 рази більше, ніж народів палау. 1944 у битві за архіпелаг між американськими та японськими військами загинуло понад 15 тис. осіб. Після війни він став частиною пі­допічної території Тихоокеанських островів, якою керує США.

1978 Палау проголосував проти при­єд­на­н­ня до Федеративних Штатів Мікронезії, 1981 прийняв власну кон­ституцію; 1982 під­писав Договір про вільну асоціацію із США, що надала країні фінансову допомогу та до­ступ до багатьох внутрішніх про­грам США в обмін на екс­клюзивний військовий статус і оборон­ні обовʼязки США. Однак місцеве населе­н­ня вважало цей Договір несумісним із кон­ституцією республіки через ядерний арсенал американських військових, на семи референдумах не вдалося досягти його ратифікації. Після внесе­н­ня поправок до кон­ституції та восьмого референдуму 1993 Договір було ратифіковано, він набув чин­ності 1994, коли острови отримали незалежність. Його фінансува­н­ня було від­новлено 2010.

Зовнішня політика

Країна активно ви­ступає у боротьбі зі зміною клімату та на захист морських ресурсів. 2011 заборонено комерційний вилов акул і створено перший у світі заповід­ник для їх захисту. Від 2015 Палау — член Кліматичного форуму під головува­н­ням Філіп­пін, від 2018 — держава-спо­стерігач в АСЕАН. 2017 почали ставити на паспортах штамп «Обовʼязок Палау», нагадуючи від­відувачам про необхідність дбайливо ставитися до місцевої екології та культури. 2020 в республіці заборонили шкідливі для коралів і морського життя токсичні сонцезахисні креми і роз­ширили межі своєї акваторії, де діє заборона на риболовлю, зарахувавши до неї 80 % своєї економічної зони.

Природа

Клімат екваторіальний, спекотний і вологий. Середньомісячні температури коливаються від +24° до +28 °С. Середньорічна кількість опадів — понад 3000 мм. Територія країни вкрита вічнозеленими тропічними лісами. Вирощують кокоси, фрукти й овочі. Для Палау характерний різноманітний рельєф — від високогірного головного острова Бабелтуап до низьких коралових островів, пере­важно облямованих кораловими барʼєрними рифами. Найвища точка — г. Нґерчелчуус (242 м). Природні ресурси: ліси, корисні копалини (особливо золото), море­продукти, мінерали глибоководної частини океану.

Економіка

В економіці пере­важають туризм, рибальство, натуральне сільське господарство, вирощува­н­ня кокосових горіхів, батату, касави. Роз­винене тварин­ництво (велика рогата худоба, свині, кози). Поширені художні ремесла. Існує регулярне морське сполуче­н­ня між островами Мікронезії та Сіднеєм (Австралія), повітряне сполуче­н­ня з Ґуамом. Пере­важно уряд забезпечує робочими місцями населе­н­ня, покладаючись на фінансову допомогу від США від­повід­но до Договору про вільну асоціацію зі США, який набув чин­ності після припине­н­ня опіки ООН 1 жовтня 1994. США надали республіці при­близно 700 млн дол. на допомогу протягом перших 15-ти р. після початку дії Договору в 1994 в обмін на необмежений до­ступ до своєї землі та водних шляхів для стратегічних цілей. Населе­н­ня має дохід на душу населе­н­ня при­близно вдвічі більше, ніж на Філіп­пінах і більшій частині Мікронезії. Близькість до Ґуаму, основного напрямку регіону для туристів із Східної Азії, та конкуренто­спроможна регіональна туристична інфра­структура покращують пере­ваги Палау як туристичного центру. ВВП 2019 становив 320 млн дол. США, у роз­рахунку на особу — 17 600 дол. США. Структура ВВП (2016): сільське господарство — 3 %, промисловість — 19 %, послуги — 78 %. Екс­портує рибу, компʼютери, телерадіотехніку, офісну техніку/зап­частини; основні торговельні партнери: Японія, Пів­ден­на Корея, США. Імпортує очищену нафту, рибу, автомобілі, телерадіотехніку; основні торговельні партнери: Пів­ден­на Корея, Китай, Тайвань, США, Японія. Палау ві­домий курортами в Кокорі, Бабелаобі та Челбанебі, центрами дайвінгу, кораловими атолами («Стіна Нґемеліс»). 2012 Скелясті остріви (Челбанеб) були оголошені обʼєктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Є Національний музей Палау, Мікронезійський ви­ставковий центр марикультури на остріві Малакал. Діють університет та громадський коледж у Корорі.

Звʼязки з Україною

Дипломатичні від­носини між Палау та Україною встановлено у червні 2024 року. Української діаспори в республіці немає, однак між країнами існують торговельні звʼязки.

Літ.: G. Blond. La grande aventure des océans. T. 2. Le Pacifique. Paris, 1976; P. Bellwood. Manʼs conquest of the Pacific: the prehistory of Southeast Asia and Oceania. New York, 1979; Самый глубоководный пляж в мире. Палау: Кол­лекцион­ный пляжный номер. Варианты // Мир туризма. 2007. № 5; Герик К. Архипелаг Палау: чудо Палау // GEO. Непо­знан­ный мир. Земля. 2009. № 10.

О. В. Гладкий

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю