Петренко-Заневський Олег Васильович

Визначення і загальна характеристика

ПЕТРЕ́НКО-ЗАНЕ́ВСЬКИЙ Олег Васильович (14. 07. 1965, Вінниця) — графік. Заслужений діяч мистецтв України (2017). Премія імені М. Трублаїні (1991), 2-а (2003), спеціальна (2007) премії форуму видавців у Львові. Член НСХУ (1992). Закінчив Київський художній інститут (1992; викладачі В. Чебаник, Г. Галанська) та асистентуру-стажування Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (1999; керівник Г. Якутович), де 2001–18 викладав на кафедрах графіки та графічного дизайну, а від 2006 був керівником навчально-творчої майстерні дизайну книги. Від 2021 — викладач на кафедрі графіки Видавничо-поліграфічного інституту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Водночас — художник київської штаб-квартири міжнародної асоціації «Детектив і політика» (1990–94); художній редактор журналу для дітей «Соняшник» (2000–03). Основні галузі — книжкова ілюстрація, графічний та промисловий дизайн, станкова графіка, каліграфія. Для його творчості характерна глибоко індивідуальна образотворча стилістика, що відображає особливості світогляду автора. Відданість обраній художній концепції, невимушений власний почерк вирізняють його численні творчі роботи на тлі сучасної книжкової графіки. Співпрацював з газетами «Молодь України», «Комсомольское знамя», журналами «Однокласник» («Піонерія»), «Барвінок», видавництвами «Маяк», «Дніпро», «Політвидав»; «Веселка», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Видавництво Старого Лева», «Розумна дитина», «Час майстрів», «Крокус», «Наш формат» та ін., а також з рекламними агенціями «J.Walter Thompson» в Україні, «Ogilvy Ukraine» тощо. 1994 –95 П.-З. — дизайнер та співдекоратор вистави «Не боюсь сірого вовка» (режисер А. Жолдак); 2019–20 на замовлення ЮНІСЕФ Україна проєктував шрифт Inclusion UKR для читачів із особливими потребами. 2006 разом із дружиною заснував видавництво «Сіма видає». Проілюстрував понад 50 книг, зокрема «Пан Коцький» (1990, 1999), «Чи можна грошима загатити річку?» Г. Хоткевича (1991), «Коза-дереза» (1997), «Лисичка-Сестричка» (1999; усі — Київ), «Чи є в бабуїна бабуся?» М. Савки (Л., 2003), «Історія одного Поросятка» Ю. Винничука (2005), «Броуні, Уіті та Блакі, або Троє поросят», «Пані Будьласка і вуйко Пампулько» О. Сенатович (обидві — 2007), «Казки лірника Сашка» О. Власюка (2011), «Той ще песик» Д. Пеннака (1982, 2019; усі — Київ), «Час майстрів» (2019), «Лімерики» Сашка Дерманського (2020; обидві — Харків). Учасник всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1990. Персональна — у Києві (2012).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю