Петренко-Заневський Олег Васильович

ПЕТРЕ́НКО-ЗАНЕ́ВСЬКИЙ Олег Васильович (14. 07. 1965, Він­ниця) — графік. Заслужений діяч мистецтв України (2017). Премія імені М. Трублаїні (1991), 2-а (2003), спеціальна (2007) премії форуму видавців у Львові. Член НСХУ (1992). Закінчив Київський художній ін­ститут (1992; викладачі В. Чебаник, Г. Галанська) та асистентуру-стажува­н­ня Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (1999; керівник Г. Якутович), де 2001—18 викладав на кафедрах графіки та графічного дизайну, а від 2006 був керівником на­вчально-творчої майстерні дизайну книги. Від 2021 — викладач на кафедрі графіки Видавничо-полі­графічного ін­ституту Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут». Водночас — художник київської штаб-квартири між­народної асоціації «Детектив і політика» (1990—94); художній редактор журналу для дітей «Соняшник» (2000—03). Основні галузі — книжкова ілюстрація, графічний та промисловий дизайн, станкова графіка, калі­графія. Для його творчості характерна глибоко індивідуальна образотворча стилістика, що від­ображає особливості світо­гляду автора. Від­даність обраній художній концепції, невимушений власний почерк вирізняють його числен­ні творчі роботи на тлі сучасної книжкової графіки. Спів­працював з газетами «Молодь України», «Комсомольское знамя», журналами «Однокласник» («Піонерія»), «Барвінок», видавництвами «Маяк», «Дні­про», «Політвидав»; «Веселка», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Видавництво Старого Лева», «Ро­зумна дитина», «Час майстрів», «Крокус», «Наш формат» та ін., а також з рекламними агенціями «J.Walter Thompson» в Україні, «Ogilvy Ukraine» тощо. 1994 —95 П.-З. — дизайнер та спів­декоратор ви­стави «Не боюсь сірого вовка» (режисер А. Жолдак); 2019—20 на замовле­н­ня ЮНІСЕФ Україна проєктував шрифт Inclusion UKR для читачів із особливими потребами. 2006 разом із дружиною заснував видавництво «Сіма видає». Про­ілюстрував понад 50 книг, зокрема «Пан Коцький» (1990, 1999), «Чи можна грошима загатити річку?» Г. Хоткевича (1991), «Коза-дереза» (1997), «Лисичка-Сестричка» (1999; усі — Київ), «Чи є в бабуїна бабуся?» М. Савки (Л., 2003), «Історія одного Поросятка» Ю. Вин­ничука (2005), «Броуні, Уіті та Блакі, або Троє поросят», «Пані Будьласка і вуйко Пампулько» О. Сенатович (обидві — 2007), «Казки лірника Сашка» О. Власюка (2011), «Той ще песик» Д. Пен­нака (1982, 2019; усі — Київ), «Час майстрів» (2019), «Лімерики» Сашка Дерманського (2020; обидві — Харків). Учасник всеукраїнських, між­народних мистецьких ви­ставок від 1990. Персональна — у Києві (2012).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю