Пилипчук Микола Степанович
ПИЛИПЧУ́К Микола Степанович (22. 05. 1926, с. Зелятин Поліського воєводства, Польща, нині зняте з обліку — 21. 07. 1996, Київ) — лікар-фтизіатр. Доктор медичних наук (1963), професор (1964). Заслужений діяч науки УРСР (1991). Державна премія України в галузі науки і техніки (1997, посмертно). Премія імені Ф. Яновського НАНУ (1996). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закінчив Київський медичний інститут (1952), де й працював (нині Національний медичний університет): завідувач кафедри фтизіатрії з курсом пульмонології (1960–96), проректор з лікувальної роботи (1965–70). Наукові дослідження з проблем діагностики захворювань легень та підвищення ефективності антибактеріальної терапії туберкульозу. Розробив методику внутрішньовенного введення протитуберкульозних препаратів. Описав роль системи ейкозаноїдів при туберкульозі легень. Під керівництвом П. у медичну практику впроваджено гепарин, метіонін та галаскорбін, під час резекції легень застосовано пневмоперитонеум, модифіковано бічний доступ.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Коллапсохирургия туберкулеза легких. 1960; Медицинская реабилитация после операции на легких. 1978; Болезни органов дыхания. 1986; Туберкулезный менингоэнцефалит. 1987 (співавт.); Ошибки в диагностике заболеваний легких: Учеб. пособ. 1993 (співавт.); усі — Київ.
Рекомендована література
- Петренко В. І., Віленський Ю. Г., Процюк Р. Г. та ін. Ім’я в історії української фтизіатрії та фтизіохірургії. Професор Пилипчук Микола Степанович // Туберкульоз. Леген. хвороби. ВІЛ-інфекція. 2016. № 2.
Завантажити статтю
Людина .jpg)
