Пікайзен Віктор Олександрович

ПІКА́ЙЗЕН Віктор Олександрович (15. 02. 1933, Київ — 06. 07. 2023, Нью-Йорк) — скрипаль, педагог. Син О. Пікайзена. Народний артист РРФСР (1989). Лауреат між­народних конкурсів: імені Я. Кубеліка (Прага, 1949), імені королеви Бельгії Єлизавети (Брюс­сель, 1955), імені М. Лонґ і Ж. Тібо (Париж, 1957), імені П. Чайковського (Москва, 1958; усі — 2-а премія), імені Н. Паґаніні (м. Ґенуя, Італія, 1965, 1-а премія). Музичні здібності виявилися рано (у 9-річному віці виконав 2-й Концерт Г. Венявського). 1939–41 на­вчався у Київській спеціалізованій музичній школі-інтернаті при Консерваторії (кл. І. Гутмана), 1941–44 — в Алма-Аті (нині Алмати) під керівництвом батька, згодом — Московській спеціалізованій музичній школі (кл. Д. Ой­страха). Закінчив Московську консерваторію (1957) та аспірантуру при ній (1960; керівник Д. Ой­страх), де й викладав 1966–86, 2006–16. У 1993–2006 — професор Державної консерваторії Анкари. Проводив майстер-класи в Німеч­чині, Австрії, Італії, Франції, Канаді, Фінляндії, Швейцарії, на Тайвані. Серед учнів — К. Блезань (Польща), А. Ганс (Франція), Б. Котмел (Чехія), В. Сєдов (РФ). Від 1957 роз­почав виконавську діяльність як соліст Московської філармонії. Виконавська манера П. по­значена імпульсивністю, роз­маї­т­тям тембрових барв, поетичною одухотвореністю, глибиною і цілісністю задумів. Д. Ой­страх від­значав, що вже в молоді роки П. показав себе сформованим артистом, блискучим віртуозом із палким темпераментом. Гастролював у країнах СРСР, Австрії, Великій Британії, Індії, Італії, Китаї, Колумбії, Німеч­чині, Польщі в ансамблі із дочкою піаністкою Т. Пікайзен. 1-й виконавець присвяченої йому Сонати-монологу для скрипки соло А. Хачатуряна (1976). Мав записи на грамплатівках. Запис П. 24-х Ка­присів для скрипки соло Н. Паґаніні удостоєно Ґран-Прі фірми «Le Chant du Monde» в Парижі (1969).