ПУ́ГАЧ Валерій Михайлович (30. 01. 1945, м. Попасна Ворошилов­градської обл., нині Сіверськодонецького р-ну Луганської обл.) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1988), професор (1993), член-кореспондент НАНУ (2018). Премія імені Д. Волкова НАНУ (2020). Закінчив Київський університет (1966). Від 1970 працює в Ін­ституті ядерних досліджень НАНУ (Київ): 1979–83 — учений секретар, 1985–96 — завідувач лабораторії корельованих ядерних процесів, 1996–2005 — провід­ний науковий спів­робітник, від 2006 — засновник і завідувач від­ділу фізики високих енергій. Наукові досягне­н­ня: спо­стереже­н­ня та за­стосува­н­ня ефектів ближнього роз­сія­н­ня та інтерференції для ви­значе­н­ня квантових характеристик короткоживучих ядерних станів; встановле­н­ня залежності спо­стережуваних параметрів двох-фрагментних, а також гігантських резонансів ядер від умов їх збудже­н­ня та роз­паду; роз­робле­н­ня першої у світі струменевої мікропорошкової мішені для досліджень в накопичувальних кільцях релятивістських заряджених частинок; вина­йде­н­ня субмікрон­ної позиційної чутливості мікро-стріпових напів­провід­никових детекторів; здійсне­н­ня єдиного у світі екс­перименту одночасно на восьми мішенях, введених у гало пучка релятивістських протонів на накопичувальному кільці HERA (DESY); роз­робле­н­ня нового типу детекторів іонізуючого ви­промінюва­н­ня — металевих фольгових детекторів (МФД); створе­н­ня радіаційно стійких моніторингових систем умов та без­пеки екс­периментів при високих енергіях; за­пропоновано радіаційно стійку систему прецизійного від­ображе­н­ня зони зі­ткнень ядер на Великому адрон­ному колайдері; створе­н­ня унікальних мікростріпових металевих детекторів товщиною 1 мкм, за­стосува­н­ня як «про­зорих» профілометрів пучків заряджених частинок та синхротрон­ного ви­промінюва­н­ня; створе­н­ня «електрон­ної фокальної площини» на основі мікро-піксельних та мікростріпових детекторів, за­стосува­н­ня в лазерному мас­спектрометрі та рентґенівському дифрактлометрі для спо­стереже­н­ня фазових пере­ходів в металах при їх на­гріван­ні/охолоджен­ні; роз­робле­н­ня суперчутливої лазерно-фото-іонізаційної системи вимірюва­н­ня концентрації важких елементів у довкіл­лі (чутлива до одиночних атомів 239Pu; у рамках участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986); вимірюва­н­ня з найвищою у світі точністю характеристик поруше­н­ня СР-інваріантності, від­кри­т­тя пента-кварки, спо­стереже­н­ня понад 60-ти нових резонансних станів адронів (у рамках Між­народної колаборації LHCb) та ін.