Плюснін Іван Іванович

ПЛЮСНІ́Н Іван Іванович (26. 09. 1897, с. Аксьоновське, нині Архангельської обл., РФ — 1983, Москва) — ґрунто­знавець, геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1940). Закінчив Московську сільськогосподарську академію (1924). У 1923—25 провадив гідрологічні дослідже­н­ня, а 1930—41 ви­вчав ґрунти та четвертин­ні поклади у Середньому та Нижньому Поволжі й у басейні р. Медвідиця; 1925—27 обстежував ґрунти і геологію басейну Пів­нічної Двіни; 1928—30 здійснював аналітичні дослідже­н­ня у Далеко­східному краю. 1941—46 — завідувач кафедри ґрунто­знавства і геології Куйбишевського сільськогосподарського ін­ституту (нині м. Самара, РФ); 1946—48 — завідувач кафедри ґрунто­знавства Одеського сільськогосподарського ін­ституту; 1947—49 — засновник і завідувач кафедри ґрунто­знавства Одеського університету; 1949—74 — завідувач кафедри ґрунто­знавства, землеробства і хімії Московського гі­дромеліоративного ін­ституту. Наукові дослідже­н­ня: роз­робле­н­ня теорії ґрунто­утворе­н­ня та за­стосува­н­ня її для меліорації ґрунтів, їх окультурюва­н­ня і пере­творе­н­ня; ви­вче­н­ня про­блем палео­ґрунто­знавства; прослідковува­н­ня етапів роз­витку ґрунтів та їх родючості від часів утворе­н­ня до сучасності; про­гнозува­н­ня еволюції ґрунтів. Ви­вчав четвертин­ні поклади і ґрунти Причорноморської низовини, зокрема плавневі заплави; роз­робив теорію ґрунто­утворе­н­ня в межах заплав.

Завантажити статтю