Поляков Ілля Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ПОЛЯКО́В Ілля Михайлович (03(16). 09. 1905, Харків — 04. 11. 1976, там само) — вчений-генетик. Чоловік П. Михайлової. Доктор біологічних наук (1942), професор (1934), член-кореспондент АН УРСР (1948). Заслужений діяч науки УРСР (1965). Премія імені В. Юр’єва АН УРСР (1969). Державні нагороди СРСР. Закінчив Харківський інститут народної освіти (1926), де й працював, зокрема від 1928 очолював кафедру біології. Від 1930 — у Харківському університеті: 1934–41 та 1944–48 — завідувач кафедри дарвінізму і генетики; 1941–44 — завідувач кафедри зоології хребетних тварин Томського університету (РФ); 1948–55 — старший науковий співробітник, 1955–63 — заступник директора з наукової роботи, 1956–63 — завідувач лабораторії запліднення, розвитку та цитології, 1963–73 — директор Українського НДІ рослинництва, селекції і генетики (Харків). Наукові дослідження з проблем загальної біології, історії біології, дарвінізму, а також фізіології запилення рослин і генетики. Вивчав стать у квіткових рослин, розробляв прийоми її зміщення в певному напрямі. Описав 3 фази процесу запліднення у квіткових рослин — прогамну, гомогенезу та постгамну. Аналізував праці Ч. Дарвіна, Ж.-Б. Ламарка, І. Мечникова, А. Болотова. Видав підручник «Курс дарвинизма» (Москва, 1941).

Завантажити статтю