Пономарьов Леонід Іванович

Визначення і загальна характеристика

ПОНОМАРЬО́В Леонід Іванович (12. 02. 1937, м. Дружківка, нині Краматорського р-ну Донецької обл. — 03. 01. 2019, Москва) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1971), професор (1985), академік РАН (2016). Премія імені І. Курчатова (1986) та імені М. Ломоносова (1990) АН СРСР. Закінчив Московський університет (1963). Відтоді працював у Об’єднаному інституті ядерних досліджень (м. Дубна Московської обл.); від 1983 — завідувач лабораторії теорії квантових процесів і завідувач відділу теоретичних досліджень Інституту молекулярної фізики Дослідного центру «Курчатовський інститут» (Москва); водночас керував Координаційно-дослідним центром з проблеми мюонного каталізу й екзотичних квантових систем. Головний редактор журналу «Мюонный катализ» (1986–96). Наукові дослідження у галузі фізики мезоатомних і мезомолекулярних процесів, мюонного каталізу. Розв’язав загальний випадок проблеми двох центрів квантової механіки та виявив явище конфігураційної взаємодії термів у цьому завданні; запропонував модель великих мезомолекул і заснував новий напрям досліджень — мезонна хімія; увів новий клас спеціальних функцій — кулонівські сфероїдальні функції; створив метод прецизійних обчислень енергії зв’язку систем трьох тіл; запропонував і реалізував ефективний метод вирішення задачі трьох тіл з кулонівським впливом; передбачив велику швидкість утворення мезомолекул; передбачив та описав кількісний процес орто-пара переходу в мезомолекулі; обчислив поляризацію вакууму в системі трьох тіл і знайшов поляризаційні зрушення енергій зв’язку мезомолекул; розробив кількісну теорію явища резонансного утворення мезомолекул; побудував адіабатичний гіперсферичний базис в задачі трьох тіл. Автор науково-популярних книг «По ту сторону кванта» (1971) та «Под знаком кванта» (1984, 1989, 2007; обидві — Москва).

Завантажити статтю