Попов Геннадій Якович
Визначення і загальна характеристика
ПОПО́В Геннадій Якович (06. 10. 1932, с. Челкор Караґандинської обл., Казахстан — 30. 01. 2013, Одеса) — фахівець у галузі математичної фізики. Доктор фізико-математичних наук (1963), професор (1965). Державна премія України у галузі науки і техніки (2009). Закінчив Одеський гідротехнічний інститут (1954), де 1957–58 та 1961–71 й працював (від 1957 — інженерно-будівельний інститут): 1963–67 — завідувач кафедри опору матеріалів. 1958–61 — у Новосибірському інженерно-будівельному інституті (РФ); 1971–2013 — завідувач кафедри методів математичної фізики Одеського університету. Наукові дослідження: контактні задачі теорії пружності; теорія лінійнодеформовуваних основ; метод ортогональних многочленів; інтегральні перетворення (методи їх виведення і застосування до крайових задач); методи, що ґрунтуються на залученні крайових задач аналітичних функцій; методи, що ґрунтуються на залученні рішень з неінтегровуваними особливостями; метод розривних рішень; динамічні задачі; використання нових перетворень рівнянь руху до крайових задач; шаруваті середовища.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Развитие теории контактных задач в СССР. Москва, 1976 (співавт.); Контактные задачи для линейно-деформируемого основания. К.; О., 1982; Концентрация упругих напряжений возле штампов, разрывов, тонких включений и подкреплений. Москва, 1982; О дифракции упругих волн на сферических дефектах // Прикладная математика и механика. 1996. Т. 60, вып. 5; Новые интегральные преобразования с применением к некоторым краевым задачам математической физики // Український математичний журнал. 2002. Т. 54, № 12; Точное решение смешанной задачи теории упругости для четверти пространства // Механика твердого пространства. 2003. № 6; Избранные труды: В 2 ч. О., 2007.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
