Привододільні Ґорґани

ПРИВОДОДІ́ЛЬНІ ҐОРҐА́НИ  — група середньовисоких гірських хребтів і гір у внутрішній частині Українських Карпат біля пів­нічної межі середньої частини Закарпатської області, вздовж якої проходить Головний карпатський вододіл; невеликі фрагменти роз­ташовані у прикра­йовій пів­ден­но-західній частині Івано-Франківської обл. Інша назва — Внутрішні Ґорґани. Пере­важні абсолютні висоти 1250—1500 м, максимальна — 1788 м (г. Братківська Велика). У пів­нічно-західній частині П. ґ. — на захід від р. Мокрянка — домінують короткі та масивні хребти висотою 1400—1600 м, окремі вершини під­носяться вище 1700 м (Негровець — 1707 м, Стримба — 1719 м). У пів­ден­но-східній частині з-поміж інших виділяється порівняно довгий і високий хребет карпатського про­стяга­н­ня з вершинами понад 1700 м (гори Гропа — 1763 м, Братківська Велика — 1788 м, Чорна Клева — 1719 м та ін.), роз­членований верхівʼями Тересви і Чорної Тиси (басейн Тиси—Дунаю) та Бистриці-На­двірнянської (басейн Дністра). П. Ґ. роз­ташовані у межах Кросненської тектонічної де­пресії (Кросненського покриву). Їм від­повід­ає ділянка, що за­знала від­носного під­ня­т­тя й складена пере­важно стійкими до руйнува­н­ня еоценовими та палеоценовими пісковиками. За особливостями рельєфу вони подібні до Скибових (Зовнішніх) Ґорґанів — вирізняються значним вертикальним роз­членува­н­ням, що сягає 700—800 м, значною крутістю схилів, наявністю глибоких поперечних долин і доволі масивних гір та хребтів, привершин­ні частини яких місцями вкриті камʼяними роз­сипищами. Проте, камʼяні роз­сипища поширені тут значно менше — за­звичай вони за­ймають привершин­ні ділянки окремих гір і лише на одному із схилів. Найбільші хребти приурочені до антиклінальних складок і є більш-менш симетричними. Також тут місцями, зокрема під вершинами гір Негровець (1707 м) і Ясновець (1600 м) на хребті Пішконя та східніше від вершини з від­міткою 1728 м на Братківському хребті, наявні форми льодовикового походже­н­ня, від­сутні у Скибових Ґорґанах. П. ґ. роз­глядають як окремий район у складі Верховинсько-Вододільної геоморфологічної (і фізико-гео­графічної) області. Від Скибових Ґорґанів — частини області Скибових (Зовнішніх) Карпат — їх від­діляє вузька смуга низькогірного рельєфу, витягнута вздовж краю Верховинсько-Вододільної області. Дві інші смуги прикра­йового низькогірʼя цієї ж області частково від­діляють його територію від Полонинського хребта та Свидовецького масиву Полонинсько-Чорногірської області. Схили П. ґ. до висоти близько 1350—1400 м вкриті пере­важно ялиновими і буково-ялиновими лісами, вище — чагарниковим криволіс­сям з сосни гірської (жереп), трапляються мохово-лишайникові пустища, невеликі ділянки гірських лук. У верхівʼї р. Теребля, біля витоків її правої притоки, роз­ташоване ві­доме оз. Синевир, найбільше в Українських Карпатах. Природо­охорон­ні території: Національний природний парк «Синевир», Кедринський заказник та інші.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю