Юхновський Ігор Рафаїлович

ЮХНО́ВСЬКИЙ Ігоp Рафаїлович (01. 09. 1925, с. Княгинин, нині Дубенського р-ну Pівненської обл. — 26. 03. 2024, Львів) — фізик, громадсько-політичний діяч. Доктор фізико-математичних наук (1965), професор (1967), академік НАНУ (1982). Дійсний член НТШ (1995). Пpемії імені М. Кpиловa AН УРСР (1986) та імені М. Боголюбова НАНУ (2017). Герой України (2005). Народний депутат України (1990–94, 1994–98, 1998–2002, 2002–06). Орден «За заслуги» 3-го (1995) та 1-го (2000) ступенів. Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2001), 4-го (2009) та 3-го (2020) ступенів. Орден Свободи (2016). Державні нагороди СРСР.

Зaкінчив Львівський університет (1951), де 1954–69 й працював: 1959–69 — завідувач кафедри теоретичної фізики. 1969–80 — засновник і завідувач відділу статистичної теорії конденсованих систем (Львів), 1980–90 — керівник Львівського відділення статистичної фізики Інституту теоретичної фізики АН УРСР; 1990–2006 — директор, від 2006 — почесний директор Інституту фізики конденсованих систем НАНУ (Львів); 2006–10 — в. о. голови Українського інституту національної пам’яті (Київ). 1990–98 — голова Західного наукового центру НАНУ; від 2010 — радник Президії НАНУ. 1987 очолив Львівське відділення товариства «Меморіал», разом із його членами вів пошук слідів злочинної діяльності тоталітарного режиму, домігся дозволу на відновлення меморіального комплексу могил Січових Стрільців на Янівському цвинтарі, підтримував новостворене Товариство захисту української мови, брав участь в організації Народного руху за перебудову тощо. Член НРУ та Центрального проводу РУХу (УНР).

У ВР України: 1-го скликання — керівник опозиційного Демократичного блоку, голова Народної ради (1990–91), голова (1990–92), член (1992–94) Комісії з питань народної освіти і науки; 2-го — заступник голови Комітету з питань науки та народної освіти (1994–98), член (уповноважений) групи «Конституційний центр» (1994–96 — керівник групи «Державність»); 3-го — голова підкомітету з питань економічної політики та фінансово-банківської діяльності в промисловості Комітету з питань промислової політики (1998–2000), голова Комітету з питань науки і освіти (2000–02), член фракції НРУ (1998–2000) та УНР (2000–02); 4-го — член фракції «Наша Україна», перший заступник голови Комітету з питань науки і освіти. Від жовтня 1992 до березня 1993 — Перший Віце-прем’єр-міністр України.

Науковi дослiдження стосувалися статистичної фiзики та теорiї конденсованої речовини. Створив знану в свiтi Львiвську наукову школу зi статистичної фiзики, в рамках якої розроблено оригiнальнi i потужнi методи теоретичних дослiджень систем взаємодiючих частинок: метод колективних змiнних і метод змiщень та колективних змiнних, що дозволили розв’язати серiю принципових проблем фiзики конденсованої речовини. Зробив значний внесок у розвиток теорiї рiдин i розчинiв електролiтiв, металiв i сплавiв, невпорядкованих систем, фазових переходiв та критичних явищ. Дослiджував використання математичних методiв в економiцi та розвитку суспiльства, проблеми енергетики, проблеми безпеки об’єкту «Укриття» на ЧАЕС. Останнiм часом розробляв теорiю критичної точки «рiдина–газ». 1 вересня 2024, в 99-й день народження Ю., відбулася низка заходів на вшанування його пам’яті.

Рекомендована література

1. Ігор Рафаїлович Юхновський: Біобібліогр. покажч. Л., 1985, 1995, 2020;
   Google Scholar Internet
2. Академік НАН України Юхновський Ігор Рафаїлович (до 80-річчя з дня народження): Довідк. вид. Л., 2005;
   Google Scholar Internet
3. Інститут фізики конденсованих систем НАН України: дорога тривалістю у півстоліття. Л., 2019.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю