Жованик Андрій Євгенович

ЖОВА́НИК Андрій Євгенович (08. 09. 1975, Київ — 02. 08. 2022, м. Соледар Бахмутського р-ну Донецької обл., похований 05. 08. 2022 у рідному місті) — інженер-будівельник, громадський діяч, військовик. Лейтенант. Герой України (2024, посмертно). Закінчив Київський університет будівництва і архітектури (1997) та військову кафедру при ньому. Відтоді працював за фахом: будував «Метроград» у центрі Києва та керував оздоблювальними роботами в Театрі ляльок на схилах Дніпра, обіймав посади начальника ремонтно-будівельної дільниці Національного університету харчових технологій, начальника будівельної дільниці заводу «Росинка», інженера технічного нагляду за будівництвом у компаніях «БРСМ-Нафта» і «Сокар Україна». Був членом Спілки націоналістичної української молоді (від 1991), Всеукраїнського політичного об’єднання «Державна самостійність України» (від 1993), історичного клубу «Холодний Яр» (від 1997). Учасник Революції на граніті (жовтень 1990), Помаранчевої революції (листопад 2004 — січень 2005), Революції гідності (листопад 2013 — лютий 2014) та подій в Одесі (2 травня 2014); опікун куреня ч. 39 імені Д. Донцова київського «Пласту», багатолітній учасник вшанування Героїв Холодного Яру. На початку 1990-х рр. брав участь у війнах у Молдові (Придністров’я) та Грузії. Від літа 2014 — учасник антитерористичної операції на Сході України у лавах Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» та Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ»; 2017–21 — зборів резервістів у танкових і десантно-штурмових військах (постійно навчався військової справи, зокрема закінчив курси снайперів). Від початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну (24 лютого 2022) воював у складі Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ». Учасник боїв за Київ, Київську (міста Бровари, Ірпінь, Буча, зона відчуження ЧАЕС), Чернігівську (м. Ічня Прилуцького р-ну та ін.), Харківську (м. Барвінкове, села Бражківка, Сулигівка та Вірнопілля Ізюмського р-ну) та Донецьку (24 лютого — 2 серпня 2022; Бахмут і Соледар) області. 17–22 березня 2022 поблизу Ічні його підрозділ знищив ворожі танк, БТР і бензовоз; у квітні — травні поблизу Барвінкового — 2 танки; 2 серпня на східній околиці Соледара — 2 БМП (у цьому ж бою й загинув). Завдяки його професіоналізму знищено значну кількість окупантів, стримано просування ворожих військ і визволено багато українських населених пунктів. 2022 режисер С. Дарійчук створив документальний фільм «Андрій Жованик. Світ як воля та уява»; 2023 Р. Коваль видав у Києві книгу про нього «Побратима мого зачепила куля вражая». 9 червня 2023 на будівлі київської гімназії біотехнологій № 177, де він навчався, встановлено меморіальну дошку; 17–18 червня того ж року історичний клуб «Холодний Яр» під час 27-х вшанувань Героїв Холодного Яру відкрив Меморіал козакам-добровольцям, які загинули в боротьбі за Українську Державу, серед них — Андрій Жованик.

Завантажити статтю