Павленко Ніна Євтухівна
Визначення і загальна характеристика
ПАВЛЕ́НКО Ніна Євтухівна (29. 04. 1932, с. Черевки, нині Броварського р-ну Київської обл.) — співачка (сопрано), бандуристка, педагог. Народна артистка УРСР (1977). Закінчила Київську консерваторію (1958; кл. бандури В. Кабачка, вокалу — В. Гукової). 1952—88 виступала у складі створеного В. Кабачком тріо бандуристок Київської філармонії (разом із В. Третяковою і Т. Поліщук). 1955 тріо бандуристок стало лауреатом Міжнародного конкурсу 5-го Всесвітнього фестивалю молоді та студентів (Варшава, золота медаль). 1961 Т. Поліщук залишила тріо, натомість її замінила Н. Москвіна. Відмінною рисою тріо був новаторський підхід до виконавських інтерпретацій народних пісень із залученням сучасних засобів виразності. У репертуарі колективу — «Гуцулка Ксеня», «Червоні маки» Р. Савицького, «Білі каштани» П. Майбороди, «Летять, ніби чайки» Ю. Рожавської, «Розійшлися дві стежки» О. Білаша, «Україно, зоре моя» В. Філіпенка, народні пісні «Ой дівчино, шумить гай», «Місяць на небі», «Нічко цікавая», «Паде дощ», «Пряля», пісні на вірші Т. Шевченка тощо. Для колективу писали твори О. Білаш, П. Майборода, І. Шамо, Я. Цегляр, Є. Козак, В. Верменич, А. Пашкевич та ін. композитори. Гастролі в Австралії, Індії, Канаді, Малайзії, Непалі, Новій Зеландії, Індонезії, Синґапурі, Великій Британії, Франції, Фінляндії, Норвегії, Ісландії, Угорщині, Польші, на Кубі. Здійснила низку записів на грамплатівки. Водночас 1980—96 викладала у Київській консерваторії.
Літ.: Уманець В. Стародавнє і вічно юне // Мистецтво. 1964. № 2; Галинець В. Тріо прима // Театральний Київ. 1968. № 5; Турне тріо бандуристок по Канаді // Укр. голос [Вінніпеґ]. 1969, 20 листоп.; Коломієць В. Перше тріо // Музика. 1973. № 1; Чубук М. І. Закохані в пісню // Народна творчість та етнографія. 1973. № 5; Бандуристе, орле сизий…: віночок спогадів про Володимира Кабачка. К., 1995; Слюсаренко Т. О. Бандурне мистецтво в українському культурному просторі (на прикладі бандурного виконавства слобідського регіону (ХХ — поч. ХХI ст.). Х., 2018.
О. М. Гуркова
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
