Підгорний Тимофій Пилипович

ПІДГО́РНИЙ Тимофій Пилипович (21. 02(05. 03). 1873, с. Стратилатівка Ізюмського пов. Харківської губ., нині с. Кам’янка Ізюмського р-ну Харківської обл. — 20. 06. 1958, Москва) — один з основоположників радянської школи скрипкових майстрів. Заслужений майстер Республіки (1925). Золота медаль Брюссельської (1905) і Антверпенської (Бельгія, 1906) міжнародних художньо-промислових виставок. 1-і премії за комплект інструментів для струнного квартету на Всеросійській виставці (1912) і Всесоюзному конкурсі майстрів музичних інструментів (1926). З 5-річного віку розпочав на слух підбирати різні мелодії і самотужки вчитися грати на скрипці. Від 1887 — у Єйську (нині Краснодарського краю, РФ), де працював столяром-червонодеревником, займався виготовленням скрипок, а також ремонтом старих, водночас опановував загальну освіту та вчився грі на скрипці та кларнеті. 1890 повернувся до рідного села. 1894 був призваний до армії, грав у духовому оркестрі, організував струнний оркестр, для якого виготовив усі необхідні інструменти (скрипки, альти, віолончелі і контрабас), а також був концертмейстером цього оркестру. Після звільнення у запас 1899 працював капельмейстером, створив низку п’єс для оркестру, продовжив виготовляти музичні інструменти. 1900 переїхав до Катеринодара (нині Краснодар), працював у музичному магазині. З трупою Чарова-Сабініна виступав на Закавказзі, був скрипалем, кларнетистом та другим диригентом. У Кутаїсі (Грузія) працював у місцевій музичній майстерні І. Чорниця, де одержав диплом майстра. 1901 повернувся до Катеринодара, займався виготовленням скрипок. Від 1910  — у Москві. Брав участь у 1-й світовій війні, 1915 потрапив у полон. Після повернення 1918 до Москви керував школою скрипкових майстрів (1919–22), завідував дослідно-показовими майстернями при Державному інституті музичної науки (1922–32), працював у Великому театрі (1920–25), радіолабораторії (1930–31), завідувачем експериментальної майстерні Музтресту (1933–34), старшим консультантом фабрики смичкових інструментів Міністерства легкої промисловості (1934–58). Розробляв інструкції для масового виробництва інструментів, вивчав властивості деревини з метою покращення виготовлення смичкових інструментів, зіграв значну роль в підготовці радянських майстрів смичкових інструментів. Особисто зробив 350 скрипок, 111 альтів, 100 віолончелей, 2 контрабаси. Розробив власний яскраво індивідуальний тип інструментів, характерний як за формою і технікою виконання, так і звучанням. Кращі його інструменти мають відмінні концертні якості, у їхньому звучанні поєднані велика сила й інтенсивність з дуже цікавим національно своєрідним тембром. Особливого значення набули роботи П. з конструювання альта, зокрема створив найрізноманітніші конструкції цього інструмента з різними розмірами корпуса (переважно великого розміру — 480 мм). При виготовленні інструментів не застосовував для фарбування дерева ніяких протравлень, тому його вироби не змінюють свого вигляду навіть через багато років. Створені П. інструменти неодноразово були відзначені на різних виставках і конкурсах. Займався також конструюванням скрипок для дітей, виготовленням струн, інших типів смичкових інструментів (віола да-гамба тощо), реконструкцією різних народних інструментів. Автор праці «Смичкові музичні інструменти» (рукопис), низки інструментознавчих статей.

Завантажити статтю