Палієнко Микола Олександрович
Визначення і загальна характеристика
ПАЛІЄ́НКО Микола Олександрович (03. 10. 1944, с. Семенівка Арбузинського, нині Первомайського р-ну Миколаївської обл. — 16. 02. 2022, Одеса) — поет. Премії імені М. Посмітного (1995), імені П. Тичини (2007), імені С. Олійника (2008). Закінчив Одеський університет (1971) та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1979). Працював від 1962 у районній та обласних газетах Миколаївщини, 1970–77 — кореспондентом Одеського обласного радіо; від 1979 — в Одеській обласній організації НСПУ. Редагував молодіжний альманах «Південна ліра», очолював обласне літературне об’єднання імені Є. Бандуренка. Друкуватися почав у шкільні роки. У поетичному доробку домінує тема села, хліба, шевченкіана. Твори позначені філософічністю, емоційно насичені, метафоричні. Поезії П. публікували в часописах «Дзвін», «Дукля», «Літературна Одеса», «Літературна Україна», низку перекладено кількома слов’янськими та ін. мовами, окремі з них покладено на музику.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Лукашева сопілка. 1972; Щедриця. 1975; Зелені космодроми. 1979; Тяжіння поля. 1984; Заповідаю долю: поема про Макара Посмітного — мудрого хлібороба. 1989; Зоря Шевченка. 1999; Озвися перепілкою: Вибране. 2003; Послання Чернечої гори. 2003; Маленька книжечка Тарасика. 2006; Свята пора Кобзаря. 2007; А зозулі кували. 2008; П’ять колосків із голоду. 2009; І дієсловом любиш теж. 2011; У світлі Кобзаря. 2013 (усі — Одеса).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
