Штаєрман Ілля Якович
ШТА́ЄРМАН Ілля Якович (10. 04. 1891, м. Могилів-Подільський, нині Вінницької обл. — 24. 07. 1962, Москва) — математик. Доктор фізико-математичних наук (1930), професор (1924), член-кореспондент АН УРСР (1939). Закінчив Університет св. Володимира у Києві (1914) та Київський політехнічний інститут (1918). Працював 1918–41 у Київському політехнічному інституті: викладач, завідувач кафедри теоретичної механіки; водночас 1930–41 — завідувач однойменної кафедри Київського університету; 1920–34 — у Комісії прикладної математики ВУАН; 1934–43 — старший науковий співробітник, завідувач відділу прикладної математики Інституту математики АН УРСР (обидва — Київ); від 1943 — професор Московського інженерно-будівельного інституту. Наукові праці присвячені теорії пружності, теорії інтегрування рівнянь, прикладній математиці. Одним з перших займався проблемами теорії розрахунку тонкостінних оболонок. Зробив значний внесок у вивчення теорії стійкості арок при малих і великих прогинах.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Устойчивость криволинейных стержней и арок // Вест. Киев. политех. ин-та. 1928. Т. 21, № 1; Теорія коливань: Посіб. Х., 1930 (співавт.); Гиперболические функции. Москва; Ленинград, 1935; Стійкість оболонок // Журн. Ін-ту математики АН УРСР. 1936. № 1; Стійкість пружних кругових арок під дією зосереджених сил // Там само. 1937. № 3; Розрахунок циліндричного резервуару зі стінкою трапецеїдального перекрою. К., 1937 (співавт.); Застосування сучасних методів теорії апроксимації функцій в будівельній механіці та математичній фізиці // Зб. пр. Ін-ту математики АН УРСР. 1940. № 3; Контактная задача теории упругости. Москва; Ленинград, 1949.
Завантажити статтю
Людина 
