ПЛА́КСЕНКО Микола Олексі­йович (22. 05. 1918, с. Рамонь, нині смт Воронезької обл., РФ — 25. 04. 2011, м. Воронеж) — геолог, громадський діяч. З походже­н­ня українець. Батько О. Плаксенка. Доктор геолого-мінералогічних наук (1966), професор (1967). Заслужений діяч науки РФ (1979). Учасник 2-ї світової війни (бо­йовий шлях закінчив у Румунії у зван­ні ма­йора). Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Воронезький університет (1941), де від 1955 й працював: завідувач кафедри геологорозвідувальної справи та корисних копалин (від 1960), декан геологічного факультету (1967–68), проректор з на­вчальної роботи, ректор (1973–83). У післявоєн­ні роки був геологом Курської залізорудної екс­педиції (РФ) та молодшим науковим спів­робітником гірничо-геологічної станції Ін­ституту гірничої справи АН СРСР. Наукові дослідже­н­ня присвячені умовам утворе­н­ня родовищ корисних копалин і методам їх пошуку та роз­відки. Ви­вчав закономірності залізорудного накопиче­н­ня у докембрії, роз­робляв теоретичні основи докембрійського літогенезу, роз­вивав про­гресивні літолого-геохімічні напрями та формаційний аналіз у досліджен­ні давніх метаморфічних шарів. Брав активну участь в українському громадському житті Воронежчини. Був членом Воронезького українського товариства «Пере­весло». Часто на культурних вечорах ви­ступав з декламаціями віршів Т. Шевченка.