ПЛАНКТО́Н (від грец. πλανκτόν — той, що блукає) — угрупова­н­ня організмів, що мешкають у водній товщі (пелагіалі) та не здатні протидіяти течіям. Внаслідок цього вони пасивно пере­суваються із водними масами, що від­різняє їх від угрупова­н­ня нектону, організми якого можуть протидіяти течіям та пере­суваються в будь-якому напрямку на значні від­стані. Організми П. та нектону мешкають в одному й тому ж самому середовищі, але внаслідок різних гідродинамічних умов пере­сува­н­ня в ньому демонструють набір різних еколого-морфологічних рис. Загальна будова тіла організмів П. повʼязана з необхідністю його під­трима­н­ня в зваженому стані з якомога меншими витратами енергії. Для них притаман­ні близька до щільності води щільність тіла, велике від­носне видовже­н­ня, значна питома поверх­ня тіла, часто — наявність тих чи інших парашутоподібних анатомічних структур. Угрупова­н­ня П. складається з бактеріального (бактеріопланктон), рослин­ного (фітопланктон), грибного (мікопланктон) та тварин­ного (зоопланктон) компонентів. Організми П. ві­ді­грають дуже важливу роль у кругообігу речовин та енергії у водних екосистемах та в біо­сфері загалом. Фітопланктон є одним із головних первин­них продуцентів органічної речовини на Землі та головним продуцентом в Світовому океані. Організми зоопланктону слугують пере­давальною ланкою між фітопланктоном та організмами більш високих трофічних рівнів, зокрема багатьох промислових риб та китоподібних. Деяких пред­ставників зоопланктону, що належать до промислових біо­ресурсів, люди використовують для власного спожива­н­ня (криль, їстівна медуза Rhopilema та ін.). Організми бактеріо- та мікопланктону є головними редуцентами у водній товщі, ві­ді­грають основну роль у роз­кла­дан­ні та мінералізації органічних решток та продуктів обміну інших пелагічних організмів. Структурні та функціональні показники П. (таксономічний склад, чисельність, біо­маса, спів­від­ноше­н­ня пред­ставників різних таксонів в угрупован­ні, продукція та ін.) є індикаторами екологічного стану водних екосистем, тому дослідже­н­ня П. входять до системи екологічного моніторингу.