Плато

ПЛАТО́ (франц. plateau, від plat — плаский) — підвищена рівнина з пласкою або хвилястою слаборозчленованою поверхнею, відокремлена від сусідніх ділянок чіткими уступами. Розрізняють П. структурні (утворені пластами, що залягають горизонтально; верхній шар бронюючий, складений стійкими до денудації породами), вулканічні, або лавові (із перекритими вулканічною лавою нерівностями рельєфу), денудаційні (вирівняні в процесі тривалих тектонічних піднять), міжгірні (вирівняні, не порушені тектонічними процесами ділянки гірських споруд). Довгий час в українській геоморфологічній літературі терміном «П.» позначали усі підвищені території різного походження (Київське, Волинське, Полтавське, Придеснянське П. тощо).

Літ.: Цись П. М. Геоморфологія УРСР. Л., 1962.

Н. М. Погорільчук