ПЛАТО́ (франц. plateau, від plat — плаский) — під­вищена рівнина з пласкою або хвиля­стою слаборозчленованою поверх­нею, від­окремлена від сусідніх ділянок чіткими уступами. Роз­різняють П. структурні (утворені пластами, що залягають горизонтально; верх­ній шар бронюючий, складений стійкими до денудації породами), вулканічні, або лавові (із пере­критими вулканічною лавою нерівностями рельєфу), денудаційні (вирівняні в процесі тривалих тектонічних під­нять), між­гірні (вирівняні, не порушені тектонічними процесами ділянки гірських споруд). Довгий час в українській геоморфологічній літературі терміном «П.» по­значали усі під­вищені території різного походже­н­ня (Київське, Волинське, Полтавське, Придеснянське П. тощо).